Карпати

Це літо в мене пов*язане з невеселими подіями (пішла з житті дорога мені людина). Але, щоб якось розвіятись і забути про шум свого рідного міста, я поїхала з совїм коханим в Карпати. Їх я побачила вперше в житті. Навіть не думала, що тут, в Івано-Франківській області настільки гарно...Перший день подорожі нічим особливим не відзначився, крім прогулянки по "Стежкам Довбуша" ( хоча я б їх не стежками назвала, а "доріжки для вивертання ніг"). Наступний день - похід на Говерлу. Народ, всім раджу! дивовижної краси струмочки, рослинки, жучки-павучки! Кумедно було те, що , коли зупинялась наша група для відпочинку, я блукала поряд і їла чорниці і малину, а потім всю дорогу жалкувала, що навіть не присіла. Перших 2 години все так подобалось: ти йдеш, дихаєш свіжим повітрям, насолоджуєшся життям. Але, коли дійшли до Говерлянки і я зрозуміла, що вгору дертись, ой, як довго і важко, то весь ентузіазм розвіявся. Не знаю, але останніх метрів 300 наша компанія піднімалась дуже важко, зупинялась кожних 5 хвилин. Мені ще сподобався жарт однієї туристки, яка, обганяючи нас пила енергетичний напій "Ред Бул".Я спробувала підбадьорити всіх і сказала, що дивіться як людині "Ред Бул" надає крила, на що та сама туристка відповіла, що їй він не крила надає, а хвіст, бо шось її постійно тягне донизу.І ось-ми таки здолали Говерлу! МИ-на вершині! Яка ж краса відкривається перед очима, ти стоїш в хмаринках, бачиш гори, полонини. Ті важкі години підйому варті були цього. Подобається, що там, на вершині, джуе багато людей, абсолютно всі стомлені, але щасливі і всі, як один відразу телефонують друзям, батькам...Назад спускатись було ще важче...В мене ввечері ноги боліли так, як не боліли за 6 років знаять спортом. Ввечері катались на канатно-крісельній дорозі в Буковелі. Спочатку страшнува-то було, а потім звикла і просто насолоджувалась краєвидами. На наступний день наша туристична група поїхала до Женецького водоспаду ( там, де має дачу наш президент і брати Клички). Що ж сказати, словами ту несамовиту красу не описати, все треба бачити на власні очі! Перед від*їздом додому заїхали в ресторанчик і скуштували традиційну страву Карпат-Бануш. Це кукурудзяна каша, зварена на великій кількості вершків з бриндзою. СМАКОТА! В Карпатах дуже привітні люди! Раджу всім поїхати в Карпати!