Дякую

Він просто обійняв її та пригорнув до свого серця.Вона більше не
належала йому і обоє знали про це.Та в останній раз вирішив відчути це
тепло та м"якість такої рідної та знайомої шкіри.Його очі були
наповнені сльозами,але жодна з них не покотилася вниз,адже навіть ця
"росинка " могла б доставити Їй нестерпний біль.Він згадував у ту
хвилину все що за такий довгий час було між ними.Про те,як вперше
побачив ці очі,цю посмішку,як вперше доторкнувся її волосся.Він згадав
Все...романтичні прогулянки під місячним сяйвом ,тримаючись за
руки,нехай банальний ,але це був їх спогад..Він роздивлявся згори цю
маленьку голівку,що лежала у нього на плечі і силувався не дозволити
краплі впасти на її волосся..
Серце відбивало такт до сих пір нечуваний ні ким,руки прагнули притиснути її ближче,вуста-поцілувати.
Нічого з цього вона не помітила і продовжувала говорити ...просто говорити про усе,адже тепер вони Друзі.
І він не витримав ..сльоза котилась по щоці,в момент коли почалась злива
і разом з іншими ,його крапля впала додолу.Він підійняв голову і
тихенько прошептав небу:
-Дякую...