Президент Віктор Янукович пропонував канцлеру Німеччини Ангелі Меркель "викупити" екс-прем'єра Юлію Тимошенко за 7 мільярдів доларів.

Про це в інтерв'ю виданню Остров розповів Олег Рибачук одного із засновників руху "Чесно".

Він висловив, що негативний імідж Януковича формується в тому числі й на зустрічах з першими особами.

Так він розповів про одну із зустрічей з Меркель.

За словами Рибачука, на зустрічі Янукович сказав: "Ну, хочете Тимошенко, тож сплатіть, вона ж вкрала 14 мільярдів, так ми віддамо її за половину ціни".

"Це інформація від помічника Меркель. Хтось із товаришів регіональних переконав Януковича, що Тимошенко вкрала й вивела в Євросоюз 15 мільярдів доларів. Звідки цифра така - хрін його знає. І Янукович був шляхетний, він запропонував Меркель за півціни її викупити. І мені радник Меркель розповів, що вона довго приходила до тями, а коли отямилася, перестала з ним вітатися", - розповів Рибачук.

У коментарі "Українській правді" Рибачук відзначив, що знає про цю історію від "декількох достовірних джерел, яким він може довіряти", "це німці з політичного кабінету Меркель".

Він також нагадав ще одну історію, коли після зустрічі держсекретаря Гілларі Клінтон з Віктором Януковичем у лютому цього року, вона заявила, що на переговорах був поганий перекладач, і український президент не розумів, що йому кажуть.

"Про це я знаю з американських джерел. Це відомий факт", - додав Рибачук.

"Не можна на зустрічах тет-а-тет говорити відкрито неправду або обіцяти й не виконувати", - заявив він.

"У мене одна мета - пояснити, чому він нерукоприкладний у Європі", - резюмував Рибачук.

http://videozal.net/1291-predatel-2012.html

Я був в шоці. Жидо-путінська росєя, нездивуюсь, якщо все так і є.

http://volya.cv.ua/

Свято Купала — одне з найулюбленіших в українців та усіх слов'ян. За народним повір’ям, цього дня "Сонце сходить, грає", трави й квіти набирають найбільшої лікувальної сили, опівночі розквітає папороть. Ця чарівна квітка віщує незліченні скарби, багатство, статки і здоров’я.
Це свято приурочине до літнього сонцестояння — найдовшого дня й найкоротшої ночі року. Воно святкується у ніч із 21 на 22 червня. Колись у купальську ніч було укладено священний шлюб Бога Сонця, що уособлював чоловіче начало, з Богинею Води, яка символізувала жіноче. Центром свята було місце за селом на березі річки, озера чи ставка. Напередодні купайлицю мали встановити хлопці, а дівчата — прикрасити її вінками, квітами, стрічками. На дерево вішали опудало у вигляді солом’яної ляльки Маринки, вбраної в сорочку, плахту, вінок і намисто з горобини.
Свято починалося з розкладання багаття — символу вогню небесного й земного. З пагорбів та крутих берегів пускали у воду запалене колесо — символ Сонця
В давнину перестрибували через багаття для того, щоб пройти перед жнивами обряд очищення вогнем. Вірили: що вище людина стрибне, то вищою виросте пшениця. Такий вогонь наділяв людей здоров’ям, силою, запобігав усьому злому, зокрема, чарам. Сьогодні молодь перестрибує через вогнище парами, взявшись за руки й загадує: руки не розійдуться — хлопець і дівчина поберуться.
А ще дівчата плели вінки та ворожили на них. Кожна дівчина пускала свій вінок на воду та дивилася: куди попливе, туди й заміж вийде, проте, якщо потоне — це віщувало розлуку з милим. За віруваннями, на світанку купається навіть сонце, й тому воді і вранішній росі приписується особлива лікувальна сила. Водночас, у купальську ніч відбувається розгул усілякої нечисті. Відьми перетворюються на кішок або жаб, відбирають у корів молоко, лякають молодь.
Це велике свято знов починає відроджуватись з давньої РІДновірської традиції, все більше людей знову починають відчувати зв'язок із Природою. І це значить, що настає початок розквиту та відродження нашої рідної культури та традиції, що веде нас до духовної та фізичної перемоги над вогогами нашої нації. Слава Рідним Богам!

2050 рік, Сибір, окраїна Української Імперії. Хутір, на хуторі стоїть стара велика хата-мазанка. У хаті сидить старий українець, справжнісінький козарлюга: оселедець, шаровари, вишита сорочка. Їсть він собі великою ложкою вареники зі сметаною, але раптом десь поруч якісь крики пролунали. Козак повільно підвівся, вийшов у сіни. Одягнув кожуха й шапку, зняв із кілочка кріса й вийшов надвір.
За вікном пролунали два постріли, відчиняються двері, козак заходить у хату, роздягається і знову спокійно сідає за стіл до ще теплих вареників.
Голос за кадром: «Ці кляті москалі вже настільки знахабніли, аж почали до людських осель підбиратися!»

А я гуляю по Москві,
І бачу пам’ятник Бандері,
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам’ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де вуйки з Тель-Авіва кричать.
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів, шовіністів,
І всяких Путінів – козлів.
Нема вже в світі Мавзолею,
Оздоби вже на Соловках,
Спалили Леніна, тварюку,
А Кучма з’їв його весь прах.
Повсюди майорять прапори,
Червоно-чорнії – святі,
Нема московського терору,
І злоте св’ястя на стіні.
Яскраво світить ясне сонце,
Нема кацапської свині,
Червоно-чорний у віконці,
І я щасливий у Москві.