Прохальне величання

Отож прийшла довгоочікувана ніч повного Місяця
......він пристрасно напівспівом шептав молитву:

О, Боже єдиний, у величині славний,
У сутності сутній багатопроявний.
Створив ти  і Всесвіт у мить озаріння,
І нас, своїх діток - вершину творіння.
Володарю Прави, і Яви, і Нави,
Дарителю Живи, і Мудрості, й Слави,
Хранителю Миру, Просвітнику Долі
Ти - наша підтримка у прагненні волі,
Ти щедрим напоєм безсмертного духу
Всіх нас спонукаєш до вічного Руху.

О, Боже єдиний й багатопроявний
У Мудрості Знань потаємних і явних,
Які через Велеса, Ладу і Дану
Нам, дітям твоїм, в повне відання дано.
Тож в прояві Велеса хоч на годину
Ти Яву із Навою злий воєдино,
Щоб в Місяця дзеркалі мав я нагоду
Побачити течію власного Роду.

Хай Лада і Дана тобі допоможуть
І Леля із Лелем, й нащадки Дажбожі.


Повільно лилися слова молитви і, не стрічаючи спротиву, підіймалися до неба, до Вирію, де у своїх небесних світлицях мешкають Рідні Боги, а на Луках Сварожих проводять по вінця наповнені радістю світлі дні свої без темних ночей  душі рідних Предків.

"Роде наш красний". Книга перша. Коло Свароже.
 

Щовечірне відунське правило

Зарядитися Живою - живильною силою, яку щедро випромінюють зорі небесні і сам глибокий Космос якраз у вечірню пору:
О, Рідні Боги, світлі і високі,
Я вдячний вам за дні минулоплідні,
За ваші безкорисливі уроки
Робити вчинки, славних Предків гідні.
Благословлять ви вчили кожну днину,
Слова, що йдуть із серця говорити,
Хорошу ощасливити Людину,
Добро на цій святій Землі творити.
У вас прошу привіту цьому дому,
Здоров"ям всю рідню облагодійте,
Із мого тіла виженіть утому
Й натомість Живою безсмертною налийте.

"Роде наш красний". Книга перша. Коло Свароже.

Благословляється на день

   "Ця заповідь із мудрих Від для того, аби дорога денна не була крутою, щоб день удачливий був і щасливий, щоб сили і снаги ти відчував приливи, щоб настрій гарний цього дня й навічно передавався усім стрічним й пересічним й переливалося здоров"я через край - завжди з молитви ранок починай. Тому вставай, дитино, на світанку і у кімнаті, на дворі чи ганку, на самоті, щоб не зглядалися на тебе, обидві руки простягни до неба: правицю - навстріч Сонечку, що сходить, лівицю - до Звізди, що Землю водить, і проси не жадібно, не скрадено, а з чистою душею - тихо й лагідно:

(ранкова молитва)

О, Рідні Боги, Боги Прави й Яви,
Прошу у вас здоров"я і наснаги,
Душевних сил, і мужності й відваги,
Аби я міг робити добрі справи
Для України, для її народу,
     Богам на славу і на славу Роду,
     Щоб міг я сили злі долати!
     І правдою перемагати!
О, Рідні Боги, я прошу вас гречно:
Благословіть мене в задумці чесній,
Осяйте благодаттю день прийдешній,
Щоб люди почувалися безпечно,
Щоб усміхались сонечку ясному,
Красі раділи і одне одному!
     О, Рідні Боги, в мудрості великі,
     Хвала, і дяка, й слава вам навіки!

     Щоранку прокажи оцю молитву тричі, лиш май у серці помисли величні і чистоту й щиру віру у душі, та опускати руки не спіши - відчуй приплив енергії і сили у пальцях, кистях рук, вливай її у жили й затим незримі теплові потоки пошли туди, де чуєш біль, неспокій. Роби отак, як твій дідуньо вчили, й Боги дадуть тобі здоров"я й сили, цілющої снаги і гарну вроду - всім людям на бодро й на користь Роду. Й навіть тоді, як раптом захворів, обійдешся без бабок й лікарів."

 Роде наш красний.

Ми - діти Божі, отже, самі Боги!

Ми - діти Божі, отже,  самі Боги, -
Що мусим пам"ятати повсякчас.
Моря, степи, ліси і перелоги
Боги - Отці залишили для нас.


В довічний спадок нам подарували
Планету, що йменується Земля,
Гірські хребти, долини й перевали,
Повітря й надра, ріки і поля.

Веліли спадок берегти цей свято,
Усе, що в ньому і при ньому є,
Й наступним поколінням передати
Все те, що маємо - Боже і своє.

Ми - Божі діти, отже, самі Боги,
Безмежно щедрі, мов земля в жнива,
Забувши, скарб отримали від кого,
Розтринькуєм його, немов слова.

Було б кому! Не покидькам ж суспільства,
Не цій  осатанілій саранчі,
Майстрам насилля, пограбунку, вбивства
Даєм  від  дому Отчого ключі.

Людці, що мовчки лізуть в зашморг самі,
Покірно зносять кпини, як воли,
Надумали піднятися над Богами,
І Боги це спокійно сприйняли?

Отямтеся, народжені Богами,
Не гніться, не коріться, не мовчіть!
Хай буде гордість славних Предків з вами!
Ярмо духовне скиньте й розтопчіть.


Із гідністю пройдіть земні дороги,
А духом піднімайтесь до небес!
Бо ви - не хтось там... Ви - Творці! Ви - Боги!
Для вас Отці лишили світ увесь.


письменник і журналіст Василь Михайленко

Происхождение славян

  Обратим внимание на повторяющиеся сочетания звуков "дн" в названиях главных рек северного Причерноморья: Дон, Донец, Днепр, Днестр, Дунай. Ученые относительно недавно пришли к выводу, эти названия образовались от одного понятия, принадлежавшего древнейшему народу, который жил в этих местах с незапамятных времен. Это были предки ариев, то есть индоевропейцев, чья прародина локализуется наукой в степном Поволжье и Причерноморье.       "Этноним арии, - пишет исследователь Я.В.Чеснов в сборнике "Этнографы рассказывают", выпущенном Институтом этнографии им. Н.Н.Миклухо-Маклая (М. 1978, с 26), - многие тысячелетия назад означал "пахари", а затем стал названием господствующего народа в древней Индии"... Возможно, что между словом "арии" и общим в своей коренной основе для всех балтославянских народом словом, означающим это исходное понятие, есть связь. Например, литовская форма слова "пахать" - arti, artu, латышская - art, ar'u, сербохорватская - орати, чешская - orati, старорусская - орати и т.д. В Индии же слово aryia приобрело значение "благородный", "верный".       Если вернуться к названиям северочерноморских рек, то в древнейшем памятнике арийской культуры "Ригведе" слово дану обозначает реку вообще. В поздних произведениях санскритской священной литературы, появившихся в Индии, это слово-реликт не встречается.       Примечание 1       Веды - памятники древнеиндийской литературы, написанные еще до возникновения буддизма. Переводится слово веды как "знание", и можно вспомнить русские слова, образованные от того же древнего первокорня - ведать, ведьма, ведовство. "Ригведа", "веда гимнов" - колоссальный, по объему превосходящий Илиаду и Одиссею, вместе взятые, сборник лирико-мифологических священных песен, созданный в районе Афганистана - Пенджаба в XII-X веках до нашей эры арьями-скотоводами, которые переселялись в Индию на протяжении примерно 500 лет из степной и лесостепной зоны Восточной Европы.        В III тысячелетии до н.э. в междуречьях Волги, Дона, Днепра, Днестра сложилась индоиранская или арийская (индоевропейская) языковая и культурная общность. Арьи тесно соседствовали или даже составляли близкородственную общность с протобалтославянскими племенами. Одно из главных научных подтверждений этого факта - поразительное сходство санскрита ведических арьев со славянскими, особенно восточнославянскими языками - по основному лексическому фонду, грамматическому строю и множеству других частностей, о которых написано множество исследований.      Примечание 2       Ограничимся здесь несколькими наиболее показательными примерами: Санскритское nabha, nabhaca обозначает место обитания богов и пространство, несущее солнце и облака, рождающее дождь и ветер. Наиболее близко этому понятию русское небо, небеса, выраженное в удивительно сходной лесической форме.       Ученые давно также сопоставляют санскритское bhaga (милостивый бог, покровитель, добрая судьба) со славянским словом и понятием бог. Сопоставьте также Агни - бог огня со славянским словом огонь.         Не вдаваясь в подробности, отметим, что ученые не сомневаются: именно арьи привнесли в Индию коневодство и железную металлургию, нормы обычного права, и социально-этические установления, а также основу верований, из которых развился индуизм, например, культы огня и воды.         С другой стороны, советская исследовательница Т.И.Алексеева долгие годы изучала обширный антропологический материал и пришла к выводу, что "формирование черт, присущих древним славянам, относится к глубокой древности, во всяком случае к III-II тысячелетиям до нашей эры".         Из вышеизложенного следует вывод: может быть арьи ("пахари"), а позже, несомненно, "скифы-пахари", были земледельческим праславянским населением лесостепной и степной зон северного Причерноморья .

http://pravislava.al.ru/ruspro.htm

Сторінки:
1
26
27
28
29
30
31
32
33
попередня
наступна