Девіантна поведінка

Девіантні форми порушення поведінки або відхилення від загальноприйнятих норм

у середовищі неповнолітніх виявляють за останні десятиліття тенденцію стрімкого

збільшення і являють собою проекцію всіх тих проблем, які накопичились у суспільстві та

вимагають свого невідкладного розв'язання. При цьому характер порушень поведінки в

неповнолітніх може бути найрізноманітнішим. Найчастіше вони виявляються в

протилежних діях, ігноруванні існуючих вимог і порядків, пияцтві й алкоголізмі,

сексуальній розбещеності, бродяжництві, вживанні наркотичних і токсичних речовин,

суїцидальних тенденціях.

Сьогодні таке соціальне явище, як девіація поведінки неповнолітніх не тільки стало

об’єктом пильної уваги вітчизняної науки (педагогіки, психології, соціології,

юриспруденції тощо), але соціум ставить конкретні завдання щодо розв'язання цієї

проблеми.

Серед різноманітних теорій і концепцій девіантної поведінки важливе місце

посідають дослідження психоаналітичної орієнтації, які здебільшого базуються на працях

З. Фрейда. У працях його послідовників (А. Адлер, Е. Фромм, К. Хорні, У. Шуту та ін.)

генезис злочинності, зокрема, розглядався разом з такими іншими формами атипової

поведінки як неврози, психастенія, сексуальні розлади тощо

http://ru.osvita.ua/vnz/reports/sociology/12662

Поняття девіації. Предмет та об'єкт соціології девіації

Під девіантною (лат. Deviatio - відхилення) поведінкою слід розуміти:

вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам);
соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

У першому значенні девіантна поведінка переважно предмет психології, педагогіки, психіатрії. В другому значенні - предмет соціології і соціальної психології. Зрозуміло, таке дисциплінарне розмежування відносне.

http://www.ex.ua/view/7816805?r=1987,23775