попсове кохання

Мабуть багато хто пройшов через період дитячо-юнацького захоплення
вічними історіями про невмеруще кохання) Чекаємо того ж, класичного
принца, класичного щастя і безумовно щоб все красиво і без шкарпеток під
ліжком. Як говорилося в неменш класичному фільмі: "Я з сімнадцяти років
займаюся сексом... Твою мать... де мій принц???"
Чому в наш час не трапялється таких історій? Навіть сучасні любовні
романи - і ті підкреслюють, НЕ ЗДАТНІ МИ НА ВІЧНУ ЛЮБОВ!!! А щоб довести
діткам протилежне - навіть вигадують усіляких вампірів-абаяшек і іншу
нечисть)) Та це лише більше  драматизує реальність.
Ми зіпсовані можливістю вибору. І МИ - це і чоловіки і жінки. В
будь-якій із історій, над якими ревли в дитинстві - все заздалегіть
визначено. Він-Вона=любов. І немає ніяких ускладнень в цьому рівнянні,
варто лише пройти пару квестів.
Нам складніше... Нам дозволили міняти складові рівняння і кількість
членів взагалі))) А оскільки наше покоління легше приймає рішення
(частково через те,що нас менше хвилює, що скажуть на кутку, частково
тому що сталість - ознака обмеженості) ми доходимо до того, що других
половинок потрібно приміряти десятки... щоб бодай щось вийшло (ну хоча б
статистично достовірна вибірка).
Ось і маємо: оскільки кожен свій похід в чиєсь ліжко дуже важко мотивувати
чимось іншим ніж «самим справжнісіньким коханням», доводиться вірить, що
це таки воно – л…) І жодних протиріч: просто через якийсь час в
мобільному абоненту «коханий» (любимый, пуся, зая, сонечко, котя і т.д.)
присвоїмо новий номер і одним клацом мишки змінимо статус на «в
активному пошуці», а так– нічого не зміниться.

Єдине питання, так чи дійно щось із того що ти чи я пережила було
коханням? Чи може все це просто сік в тетрапаці, на якому написано фреш?
Великі коханці проносили почуття через все життя (а що бідолагам
лишалося, як найближча наступна дівка за 20 миль, а листи доходять
місяцями???) а як вони гарно говорити вміли … (а що ще було робити без
інтернета та телевізора???) Ото ж. А ще варто згадати, що милися вони
раз в місяць) і в туалет ходили на горшок…І якось вся заздрість зразу
проходить. Та й навіть в ті часи, коли вигадали класичну фразу «і доки
смерть нас не розлучить» середня тривалість такого шлюбу становила 10
років.. Погодьтесь, далеко від вічності)))))))

Так можливо і про наші багаточисленні проби колись хтось, вирвавши із
контектсу, майтерною рукою напише так, що плакатимуть наші діти? Хто
зна… Але в будь-якому разі покладати рук не можна. А раптом наступне –
таки справжнє?