Любов,як відомо, приходить зненацька. Живеш, працюєш, спілкуєшся з людьми, і в одну мить - ти закохуєся. Та закохуєся так, що ні їсти, ні спати. В думках лише причина твоїх хвилювань. та страждань. І вже немає навкруги нікого, лиш ти і твій ідеал.
Хворію, по іншому сказати не можу, своїм ідеалом вже кілька років. Хворію до крику, до болю в серці. Та хвороба ця, до останнього часу, була без взаємності.
Та прийшов той день, коли життя налагоджується..
Твоє кохання проникається взаємністю, підпускає тебе до себе. Ти світися, запалюючи своїм коханням оточуючих.
Та все впирається в єдину заковику: твій ідеал говорить, що бути разом, можливо лише на її тереторії. То чи варто переїжджати?