"В їхньому "руском міре" немає місця ані для української школи, ані для нас українців" – ці гіркі слова довелось почути в кінці минулого року від одного з українців Воронежчини, під час відвідання цієї області з делегацією Української Всесвітньої координаційної Ради.
У губернії, де навіть за офіційними російськими даними проживає третина українського етнічного населення – нам не вдалося виявити, навіть, недільної української школи. І це при тому, що у Воронежі такі школи мають азербайджанці, вірмени, євреї.
Аналогічна ситуація в Санкт-Петербурзі, хоча ще до 2003-го школа була.
По всій РФ, за винятком глухого башкирського села й Краснодарського краю, де в одній зі шкіл українська вивчається факультативно, як "кубанське наречіє" – ви не знайдете жодної української школи, жодної української церкви, каналу телебачення, радіостанції чи навіть повноцінної газети. Поодинокі локальні інформаційні листки, навряд чи можна назвати газетами.
[ Читати далі ]