До рідного слова торкаюсь душею…

До рідного слова торкаюсь душею, Боюсь очорнити чи зрадить його. З цих слів наша мова, пишаємось нею – Це музика й пісня народу мого.

Без неї не зміг би на світі прожити, Не зміг би помітить земної краси, Не чув би й не бачив, як шепчеться жито, З якого стікають краплинки роси.

Вона – джерело й найчистіша криниця, З якої черпаю натхнення й снагу. Вона кришталево дзвенить і іскриться, Я нею тамую духовну жагу.

У шелесті трав, у цвітінні калини Я чую цю мову у сні й наяву. Вона в моїм серці, – це вся Україна, Я дихаю нею, я нею живу!

Автор: Віктор Геращенко