Василь ТЕРЕЩУК
МИСТЕЦТВО ЧИТАННЯ ДЛЯ МЕРТВИХ
Я читаю вірші у палаці Потоцьких,
у залі, де колись танцювали мазурку,
грали Шопена,
продавали ліси,
домовлялись про шлюби,
шпетили служниць за нечищене срібло,
частували гостей з Варшави та Відня,
цитували Міцкевича
й напивались, як свині.
Я читаю вірші так,
як мій прадід Артем
читав “Псалтир” в узголів’ї мертвих,
у хатах, де під долівками
повзали вужі,
а на горищах верещали
болотяні духи.
На стільцях попід стінами
журились жінки.
Чоловіки підпирали
потилицями одвірки.
На печі – вовтузились діти.
Мертвим страшно
без свічки голосу
на темній дорозі смерті.
Прадід брав їх за руку
І казав, як ступати.
На світанку вони вже
лежали усміхнені…
Wasyl Tereszczuk
(tum. Iwona Boruszkowska)
Sztuka czytania dla martwych
Czytam wiersze w paacu Potockich
w sali gdzie kiedy taczono mazurki
grano Chopina
sprzedawano lasy
umawiano luby
za brudne srebra karcono suce
czstowano goci z Warszawy i z Wiednia
cytowano Mickiewicza
i upijano si jak winie
Czytam wiersze
jak pradziad mj Artemiusz
czyta Psaterz u wezgowia umarych
w chatach gdzie pod glinian podog
pezay we
na strychach pojkiway
duchy mokrade
Na krzesach pod cianami
zamartwiay si kobiety
Mczyni skromi
podpierali futryny
Na piecu baraszkoway dzieci
Bez gosu wiecy
Straszn jawi si
nieboszczykom ciemna droga mierci
Pradziad bra ich za rk
I mwi, jak stpa
O wicie ju
leeli umiechajc si…
