Слова бывают грустными, слова бывают горькими. Летят они по проводам низинами, пригорками. В конвертах запечатанных над шпалами стучат они, над шпалами, над кочками: "Все кончено. Все кончено..." (Р.Рождественский) Cлова неймовірні, коли вони говорять… говорять душевно..неповторно, коли несуть щирість душі...без фальші та брехні...Вони втішають...надихають та дарують... але й є слова, які бувають мертвими..порожніми..страшними від яких душа...

Читати далі...

інколи мені здається, що до Тебе, я не відчувала справжнього смаку кави... і тільки, коли зранку запарюю, з думками про Тебе...от тоді просинаються справжні відчуття і починаю бачити створений світ... ....саме завдяки Тобі, цей ароматний напиток стає самим бажаним і дуже особистим... обожнюю запах, бо він завжди так зваблююче надихає на роздуми....на спілкування з Тобою... і ковтаючи ковточок за ковтком відчуваю маленьке божевілля від...

Читати далі...

Так любить, чтоб замирало сердце, Чтобы каждый вздох - как в первый раз, Чтоб душою только отогреться У огня любимых, милых глаз. Так любить, чтоб за минуту счастья Можно было жизнь свою отдать, Чтобы, несмотря на все ненастья, Все равно надеяться и ждать. Чтобы каждый взгляд - как откровение, Каждый поцелуй - как Божий дар. Чтобы и волос прикосновение В сердце разжигало бы пожар. Так любить, чтоб каждое желание Воплощалось в жизнь. И их - не счесть... Чтобы каждый день как...

Читати далі...

....споглядаю за крапельками, котрі вистрибують по калюжах.....і цікаво, оті дощо-краплинки плачуть чистими сльозинками, але слізками радості чи смутку?!...здається ота краплинка така маленька, але ж без неї не було б дощу..грози.струмочка..річки... ..отак і споглядаючи за сьогоднішнім днем, розумієш, що оця похмурість переважно дарує потік сонних думок, але одна мить перекреслює і розумієш, що ота крапелька, котра стікає по шклу дарує неймовірне тепло та запрошує спробувати на смак і...

Читати далі...

Побудь зі мною... ще не йди...побудь... поки не догорять ще свічі...оцю хвилиночку для нас лиши...відверто так поглянувши у вічі..не відвертай від мене погляду свого..дай ще на мить у нього загорнутись..до серця притулитися твого... а потім...йди... й не смій вже більше озирнутись...

...Проходить час і не пишу уже.. здається, вже й не напишу.. не зможу.. не зумію... але... ось.. знову.. йдуть рядки.. непрошено.. пливуть із мене.. не я пишу їх.. а вони самі...

Бывают дни, когда вчерашний сон реальность удивленную ломает, и с пальца безымянного снимает литое обручальное кольцо… Бывают дни: и посреди зимы цветут такие хрупкие фиалки, и жечь мосты до ужаса… Не жалко, Хоть новых не построить до весны… Бывают дни, когда не по душе приходится изящное искусство, И кофе – возмутительно невкусный, и раю места мало в шалаше… В такие дни летают у окна Такие несмышленые Снежинки И музыка Вивальди или Глинки Откуда-то из...

Читати далі...

Я опоздала к Тебе на жизнь, Я опоздала к Тебе на вечность. Осенних листьев миражи Мне шепчут слово - неизбежность. Я вижу призраков в ночи, Там Ты и я в осенней стуже. Давай, немного помолчим, Послушаем, как дышат души. Вдох... - и надежда на рассвет, А выдох... - ночь и безнадёга. Я жила Тобой так много лет. Мне страшно, больно, одиноко. Ах, как же я Тебя любила! Просила Тебя у Бога слёзно! Да, Он Тебя мне подарил, Но только поздно... слишком поздно. Зачем мы...

Читати далі...

Що крок один - то все коротший шлях До рубежу, за котрим невідомість. Щодня до ТЕБЕ лину - а натомість Тебе від мене доля віддаля. Слова любові більше не звучать, Шматочки мрій зірвались в порожнечу. В душі - вогонь одвічних самозречень Готовить знову душу до розп'ять. Заручники своїх від себе втеч, В душі яких - розлук холодні зливи, Уже давно згубили віру в диво, Зректися неспроможні порожнеч. Схололе серце повне гіркоти - Настій полину, збираний віками... Невже знов серце ...

Читати далі...

Ліна Костенко Я знаю дивну річ: на світі є людина, Що береже несказані слова. І може, це любов, і може, це єдина. А може, й просто так, сама розрив-трава. Мільйони слів звучать!... І змінюють подобу. Проступить гіркота, як сіль на Сиваші. Роки собі ідуть. Мовчання ставить пробу. Несказані слова... Незримий скарб душі...