Невже ТОБІ до мене не дійти?...

Що крок один - то все коротший шлях
До рубежу, за котрим невідомість.
Щодня до ТЕБЕ лину - а натомість
Тебе від мене доля віддаля.

Слова любові більше не звучать,
Шматочки мрій зірвались в порожнечу.
В душі - вогонь одвічних самозречень
Готовить знову душу до розп'ять.

Заручники своїх від себе втеч,
В душі яких - розлук холодні зливи,
Уже давно згубили віру в диво,
Зректися неспроможні порожнеч.

Схололе серце повне гіркоти -
Настій полину, збираний віками...
Невже знов серце виродиться в камінь?
Невже ТОБІ до мене не дійти?...