Ви відчуваєте себе щасливими? От Ви чогось довго-довго чекали, навіть елементарного, наприклад, закінчення сесії, і вона закінчилась - тепер Ви щасливі? я -ні. Навіть не знаю чому, не люблю, коли спокійно, коли не треба нікуди бігти, коли час не розписаний по хвилинам, коли тебе нічого не просять.........сумно якось, та нащастя у мене є справа, яку я люблю, яка не дасть мені сумувати, тільки не потрібно розслаблятись, а за навчанням сумую........ось такий парадокс. І на кінець колискова......

Ти техенько співаєш свої пісні...........

мені подобається ця пісня

Цікаво так, учора хотілось літати, а сьогодні знову впала духом.........чому ж так? пройшов лише один день........я ж для себе визначили, що усі зовнішні фактори не повині на мене впливати.......але......не виходить........не вистачає сил..........сьогодні зрозуміла, що одна людина, яка стала близькою мені за останій час.....їде.......та, мабуть, на мене впливає музика, яку я слухаю........уся така лірична, печальна.............а міняти не хочеться, та нічого завтра новий день і сподіваюсь знову з*явиться бажання летіти.........високо, щоб не бачити цієї сірості.........

Вам знайоме відчуття польоту?...... Ні? ...Ви ніколи не танули під поглядом? ........Не втрачали дар мови? ........Вам не хотілося обійняти світ? ........Я більше не заздрю птахам - я сама умію літати, а сил у мене вистачає, навіть для того, щоб перевернути світ......

Цей світ чудовий, навіть, якщо поруч нікого немає, потрібно тільки правильно дивитись.......

Зраду пробачити можна, образу - ніколи

Набагато легше пробачити ворогу, ніж другу

Якщо Ви не забули образу, це означає, що Ви ще не пробачили.......

(с)

 

Особисто я не дуже вмію ображатись, що по житті мені заважає.........От хочеться трішки помовчати, не розмовляти з тією людиною, яка мене скривдила.............а не виходить, все, що можу з себе вижати - це не довго порозмовляти дивним, наче сердитим тоном. А як дати зрозуміти людині, що вона робе боляче мені своїми вчинками? Що це не просто припадки настрою? Я розумію, що про усе можна сказати прямо........але іноді просто слів не вистачає......і взагалі говорити не хочеться........

Доля любить сильних. Їй шалено подобаються нахаби , що не бояться дивитися прямо в її прекрасні очі, навіть коли вона сердита і розстроєна, коли вона спить або байдуже поглядає у вікно. Їй подобаються ті хто не чекає її милості, а приходить в її будинок, сідає у її ніг і розповідає про свою любов до неї, без страху і лестощів, чесно, відкрито, прямо, називаючи речі своїми іменами. Грубо, зухвало, але так пламено і заразливо. Вона стерво, але віддається таким не оглядаючись вся. (с)

А як же слабкі люди? Хіба їм немає місця на цьому світі? Чи, можливо, слабких людей немає, просто різні ситуації бувають........

Розпочався матч Україна-Франція - тримаймо кулачки!

Підтримка їм потрібна!

От є у людей чи то риса характеру чи то такий спосіб життя: "казати людям, те що вони хочуть чути", і от оті, що говорять так "приємні" речі, не завжди насправді так думають..

То чому ж так, навіщо говорити оцю брехню?

Кохання - це коли бачиш кохану людину щасливою, так?

То чому ж коли люди закохуються, то їм всеодно почуття тієї іншої половинки, аби тільки вона була поруч? Це ж якийсь егоїзм виходить! Значить усе це не є коханням.......

Мало, дуже мало людей, які з спокійною душою спостерігають за коханою людиною, коли та з кимось іншим......і щаслива

Ми не вміємо кохати?