Образи матерiв

Мати! Образ! Мати, мати - це образ (релігійний). Так, він не стоїть у кутку, проте ти завжди молишся на нього і йому, ти разом з ним радієш і плачеш, смієшся та журишся, хворієш та одужуєш, ти переживаєш із ним. Ти з матірью одне серце, одне тіло, одне ціле, одна душа. Що з нею, те й з тобою. Ви наче сіамські близнюки, що зв`язані ланцюгом любові та довіри. Це твій найкращий друг. Буває, прийдеш до неї, мов до священника, на сповідь чи на прощю, виллєш своє серденько за лиху годину і за добру хвилину, виспіваєш усю душу, мов соловейко, спитаєш поради, заплачеш, мов мала дитина, у неї на грудях, побалакаєш трохи та й заснеш! А вона тобі колискову заспіває, приголубить, поплаче від щастя, казку розкаже, позакручує тобі волосся, погладить по голівці, поцілує та й теж засне. Так, ти будеш спати, але ці слова, ці емоції, краплі дрібних сліз, прийдуть до тебе у вигляді білого голуба, що полетить у далеку далечінь до Бога, а ти будеш бігти за ними своїми маленькими босими ніжками, добіжиш до золотих воріт і знайдеш за ними щастя.

Потім прокинешся, розповіси усе матері, пообідаєте, пограєтесь та до роботи.

До тієї самої роботи, що до неї беруться і бідний і багатий, і добрий і злий, і малий і дорослий, бо треба ж хліб їсти. За неї бралися і Оришка і Христя, і Явдоха і Мотря. Це головні образи матерів. Так, була ще генеральша, перша дружина Хруща із дітьми, може хто ще був, та хіба їх усіх запам `ятаєш? Та й слово до них якось не горнется.

На мою думку, ці чотири людини можна поділити на дві групи: веселі й жартівливі та сумні і засмучені горем. Хочеться назвати й причини чому я їх так поділив. Навіть не так. Сприймання горя – критерій визначення, поділу на групи.

У кожної з них було своє горе. Наприклад, Христя. Доля цієї дівчини сумна й невесела. З самого малку вона була сиротою, їй довелося наймитувати для того, щоб вижити. Щоб робота не здавалась занадто важкою, вона весело співала, сміялась. Дружина Грицька змирилася з горем. Наймитування зробило її трудящою, чесною людиною. Жартівливість не заважала Христі філософствувати, плакати над важкою долею. Якби ми могли заглянути в майбутнє, то побачили б добрих, чесних, чутливих, співчутливих, веселих дітей. Отже, вона сміливо переборола своє горе.

Сирітство Христі залишило шрам у її душі. Та як це бути сиротою при живих батьках? Мабуть, це не можливо уявити. Таке нещастя припало Явдосі. Ніхто, ніхто не турбувався за долю маленької дівчини. Робити вона була ще маленька, а їсти ж треба? От і почала вона брати усе, що погано лежить. То там щось візьме, то там що-небудь дзизне. Потім принесе додому, а батьки і нагодують, і напоють, і по голівці погладять, і горілки наллють. А чому ж вона потім не стала працювати, спитаєте ви? Е-е-е-е! Та нащо ж гнути свою спину, коли можна зайти “у гості”, порозмовляти з кимось, один раз “стрільнути” рукою, та й бувай здоровий? Їй і так непогано жилося. Нужда навчила Явдоху такого способу життя. Пізніше у Явдохи з`явилася дочка. Її звали Галя. Мені здається, що дружина Максима ставилася до коханої Чіпки трохи байдуже, бо й сама не мала за плечима материнської турботи. Хоча Явдоха любила свою дочку, піклувалася про неї та доглядала її, вміла вислухати переживаня та емоції Галі. Горе прийшло до неї один раз, та що робити коли воно супроводжує тебе усе життя?

Так усе життя Мотрі і Оришки було суцільною недолею. Розпочала дочка (мати Чіпки) у страшних злиднях. Мабуть, і батько рано помер. Потім працювала важко, щоб прогодувати сім`ю. На своє горе, вийшла заміж за вже жонатого Хруща. За це люди осудили її, прогнали від себе, цуралися неї. За це і Чіпці дісталося. Не було їй і коли за сином ходити, бо тяжко робилося. Не могла вона з ним і душевно побалакати, адже якщо не буде чим годувати, то й ні з ким буде сердешно порозмовляти. Одного разу тільки Мотря мала щастя – коли Чіпка одружився на Галі і не прийшла до них ще Явдоха. Та що ця хвилина радощів порівняно з життям, повним нещасть? Це як піщинка цукру у пустелі солі, гірка сльоза матеріу морі крові вбитого сина. І Оришка натерпілася лиха. Було воно і злидні, і нещастя Мотрі, і нещастя Чіпки, і людські докори та неповага.

Все, все відобразилося на здоров`ї їх обоїх.

Це мені нагадує образ української матері. Завжди у клопотах, біля худоби і дітей. У важкій праці та постійних злиднях проходить життя нашої покріпаченої, якщо не паном, то життям, матері.

Мотря виглядає як справжня мучениця. Недоля значно скоротила її вік, примусила злягти раніше.

Отже, Мотря є справжнім прототипом української матері, сумна доля якої змушує моє серце здригатись.