Місце проблеми вибору в проблематиці українських письменників ХХ

Ох, ця мені проблема вибору! Як я її не люблю. Не люблю не тому, що це взагалі проблема чи ще там щось, а тому, що вона звучить по-філософському. А я філософію взагалі терпіти не можу, разом з критикою, за якою пишуть твори-роздуми, разом з скороченим поданням творів та водянистим прославленням людини, коли пишуть її біографію. Я це все терпіти не можу. А як важко мені доводиться на уроках зарубіжної літератури, де я це знаходжу скрізь та поряд: на уроках філософія, твори-роздуми списуються, тексти читаються з хрестоматій. Мені важко, мені боляче, мене крутить, та я терплю. І це теж проблема вибору для школяра чи ліцеїста. І зводиться вона до того, як йому ЛЕГШЕ зробити. „Нащо я мушу думати, сидіти, писати, коли сів та переписав. Нащо читати двісті сторінок, коли можна прочитати одинадцять. І з цього починаються наші проблеми. А знаєте чому? Бо ми робимо невірний, ганебний вибір. Той, хто намагається вирішити проблему найлегшим шляхом (крім математики) отримує ще більше проблем і ще додатково (за моїми переконаннями) ще якийсь додатковий вантаж на душу, загальна кількість якого буде враховуватись при одвіті перед Господом, бо зробили СВІДОМИЙ невірний вибір.

Звісно, що про таке письменники не писали, та я просто пояснюю свою позицію. О, якби життя завжди ставило перед нами такі легкі запитання! Та не все так легко. Якраз проблема вибору життєво важливого питання і формує нашу (а надто часто і не тільки нашу) подальшу долю. Це найбільш відповідальна проблема з усіх проблем вибору. І не рідко зустрічається такий факт, що заради чийогось все ж таки кращого життя треба робити важкий, у своїй більшості антиморальний, антиестетичний та антигуманний вибір. А що є наслідком такого вибору? Нещастя, горе, розпач, душевний неспокій, скривджене сумління. Переважно це особисті духовні проблеми, бо іншим вже байдуже, їм вже добре.

Таку форму проблеми вибору ми розглядали в десятому класі у повісті

Ольги Кобилянської „Людина”. „Маєте ви, може, наді мною милосердя?” –питала вона з несказанним огірчинням. – Бере, може, хто мою думку і чуття на розвагу? Наче якусь штучну механічну пружину натягали б ви мене і пристосовували до обставин! Я, однак, не дамся до сього ужити! Ніяка сила світу не стопче в мені мислячої людини, а коли б вам прецінь удалося, тоді успокойтесь... Тоді... я – не я...”. Стоптала, та ще й як стоптала, і ноги ще витерла. Це найстрашніша з усіх проблема.

Важка, страхітлива проблема повстала перед безіменною постаттю (героєм не назву) чекіста у творі Миколи Хвильового „Я (романтика)”.

„Мати! Кажу тобі: іди до мене! Я мушу вбити тебе”. – „І ріже мій мозок невеселий голос. Я знову чую, як мати говорить, що я (її м`ятежний син) зовсім замучив себе”.

Таких видів проблем дуже багато, починаючи з не дуже страшних і закінчуючи жахами людської свідомості. Ну, і приведу передостанній приклад з найбільш небезпечних та гнітючих проблем вибору. Це з твору Ліни Василівни „Дума про трьох братів Назовських”. Взагалі, перед головним героєм вона навіть не постала, та постала переді мною, коли я собі задав питання, щоб я зробив на його (Черняка) місці. ЩО РОБИТИ???. З одного боку лицарська честь та сумління, а з іншого дитина, мій рідний син, який потребує батька, та кохана дружина. І який вибір ти б не зробив, то все одно будеш картати себе до кінця життя.

За останній приклад візьмемо досить популярну проблему вибору виховання дітей. Така проблема повстала перед батьками Павлика у творі Євгена Коломійця „Дикий ангел”. Як виховувати? Вихід лише один – вчити так, як вчить життя, і як би це не було різко та суворо, та тільки так можна вижити, і в цьому Павлик переконався.

Життя важке, і тому вибір ми маємо робити теж нелегкий. Коли постає ця проблема, то завжди з`являється біль, це її одвічний супутник, за яким тінню ходить душевний неспокій . Я гадаю, що і важкість вибору припадає на силу волі, на силу особистого духу та сили характеру людини. Сильній людині (Олені з „Людини”) – важкий вибір забезпечення сім`ї, а слабкому (Мазайлові з „Мина Мазайло”) – яке прізвище обрати.

Тож коли свого часу така проблема перед вами постане(а вона постане), то ви не лякайтесь, а сприйміть її мужньо та впевнено, а як хочете більше дізнатись про життя – то більше читайте та довше живіть. А взагалі ця проблема – перевірка сили духу, і я впевнений, що свого часу ви її здасте на відмінно, а потім ще багато раз ще захистите, бо іспит треба підтверджувати, а в житті ще й неодноразово. Я в вас вірю, молодіж.

30.11.05