А мнє летать ахота 2 ...
- 28.05.21, 21:36
Коли був малим, то сприймав природу, де народився, як данність ...
Коли стукнуло за 50 і порівнюючи з (не буду казати) зрозумів, що живу в оточенні ДВОХ теплих морів,
великого і славного Днпра (розбавленого водою 1 000 джерел і багатьма притоками), воду артезіанську
п'ю прямо з крана ...
І от нарешті я признався в любові до свого краю ...
Не пройшло й 60!
Отака біда, "малята" ...
1
Коментарі
скіпіріч 78
128.05.21, 21:57
Nech sa paci
229.05.21, 14:30
А в мене років 8 тому почали з'являтися історико-географічні позиви до прабатьківщини. Там ніби-то нічого аж такого, рельєф рівнинний-нудний, пам'яток не так багато, але все одно тягне.
Nech sa paci
329.05.21, 14:31
Київ, де народився, теж люблю, хоч його й загадили, як могли. Але тягне чомусь туди... Колись куплю чи винайму дрон — і теж відведу душу. Можливо.
Vadim Demin
431.05.21, 17:36Відповідь на 2 від Nech sa paci
Це "зов предків" ...
Nech sa paci
531.05.21, 17:59Відповідь на 4 від Vadim Demin
Щось таке. Метричні книги час від часу почитую, ніби за однією гілочкою докопався "без розривів" до 1740 року народження.
Є тонке місце — різниця між поколіннями в 16 років. 
Але чого тільки на світі не буває...