Моя ти любо! Мій ти друже!Не ймуть нам віри без хреста.Не ймуть нам віри без попа раби,невольники недужі!Заснули,мов свиня в калюжі.В святій неволі.Мій ти друже. Моя ти любо! Не хрестись. І не кленись і не молись нікому в світі! Збрешуть люде,І візантійський Саваох одурить! Не одурить Бог. Карать і миловать не буде;ми не раби його-ми люде! Моя ти любо! усміхнисьі вольную святую душу. І руку вольную мій друже,подай мені.То перейти і він поможе нам калюжу,поможе й лихо донести,і поховать лихе дебеле в хатині тихій і веселій. Тарас Шевченко.1860р.
Долиною, гей, зеленою,
козаки не йдуть.
Повзе під гору стежечка зміїна. На схил виходжу і дивлюсь, дивлюсь.. Отак живу. Молюсь до України. Вона не чує. Але я молюсь.