Я хочу знати, любиш ти мене, чи це вже сон, який уже не сниться? Моєї долі пекло потайне, моя сама від себе таємниця!Чи ти за мене душу віддаси, чи розміняєш суєтно і дрібно? Краса – і тільки, трішечки краси, душі нічого більше не потрібно.Чи, може, в цім калейдоскопі літ, де все нещадно звичне і щоденне, ти просто мені дивишся услід і трохи любиш сни свої про мене?

Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось між ними плакав, мучився, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди, і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія- це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі.

Щастя… Коли вмієш любити людей і маєш з ким поділитись емоціями. Коли знаходиш однодумців. Коли при зустрічі тобі дарують усмішку, а не презирливий погляд. Коли відчуваєш за спиною крила, хоча ніколи не зможеш злетіти. Коли тебе не залишають у спокої. Коли дощ плаче разом з тобою. Коли ніколи не відчуваєш себе самотнім. Коли тебе впізнають ті, хто не бачив років з десять. Коли в душі не буває зими, а тільки тепла весна чи жарке літо. Коли віриш у казки.Щастя… Коли йдеш босим по траві, не...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]

А легкість,вона зі мною)

[Приєднана картинка]

Щаслива...Я ЖИВУ!!!

[Приєднана картинка]

Сьогодні був такий чудовий ранок,таке відчуття приємне на душі,можна сказати воно ніколи не зявлялося у моїй душі,а ле знайоме...скучила за ним...