Повернення Ольги Куриленко. Кіно України.

 

 

Сьогодні третій день 68-го Венеційського кінофестивалю, який триває з 31 серпнядо10 вересня. На Лідо вже показали три з принаймні десяти найочікуваніших прем’єр цьогорічного кінофоруму. Це «Березневі іди» (The Ides of March) Джорджа Клуні (конкурсний фільм), «Різня» (Carnagе) Романа Поланського (також конкурс) та фільм Мадонни W.E. (позаконкурсний). Сьогодні ж покажуть ще дві конкурсні картини, що можуть стати фаворитами фестивалю: «Небезпечний метод» (A Dangerous Method) Девіда Кроненберга (інтригуючу повість про суперечку між Зіґмундом Фройдом та Карлом Юнґом) та «Спекотне літо» (Un еtе Brulant) Філіпа Гарреля.

Для України Венеційський кінофестиваль набуде особливої ваги з 3 вересня, коли в прокаті з’явиться стрічка «Земля забуття» (La terre outrage) –копродукція Франції, Польщі та України, присвячена 25-річчю Чорнобильської трагедії. До слова, два роки тому, у 2009-му, в основному конкурсі брала участь картина іранської режисерки Шерін Нешат «Жінки без чоловіків». Серед інших продюсерських компаній там значилася і українська SotaCinemaGroup. Стрічку відзначили нагородою за кращу режисуру, але український глядач і досі не побачив цієї роботи.

Картину «Земля забуття» покажуть у програмі International Critics’ Week– це конкурс із семи дебютних картин, які змагатимуться за одну із головних фестивальних нагород – «Лева майбутнього» або, як її ще називають, нагорода Луїджі де Лаурентіса за кращий дебютний фільм (призовий фонд – $00 тис.). До речі, серед журі цього конкурсу – російський режисер Алексєй Фєдорченко, автор «Вівсянок», що відзначилися торік на Лідо. «Український внесок у створення фільму – повне забезпечення зйомок, зокрема, актори, локації, фінансування, частково постпродакшн», – ділиться продюсер «Землі забуття» Марина Лопатьонок. За загального бюджету картини, що сягає приблизно €4 млн, наші продюсери оцінюють свій внесок на чверть цієї суми. «Це приватні гроші», – наголошує продюсер.

Але головний український внесок у стрічку французько-ізраїльської режисерки Міхаль Боганім – це Ольга Куриленко, українка за походженням, француженка за пропискоюй акторка міжнародного рівня за професією. Ольга Куриленко, відома як «українська дівчина Джеймса Бонда», зіграла у фільмі жінку з Прип’яті, що була свідком вибуху на ЧАЕС, втратила там на власному весіллі чоловіка і через десяток років повертається до цієї трагедії. Чоловіка героїні грав російський актор Нікіта Ємшанов, який 17 серпня загинув у ДТП у Москві. «Він грав роль чоловіка героїні Ольги Куриленко, пожежника, який у день весілля, як їй сказали, пішов гасити лісову пожежу і ніколи більше не повернувся. Ось такий трагічний збіг», – розказує Марина Лопатьонок.

Інші, крім Куриленко, українські актори, задіяні у картині: це Сергій Стрєльніков (театр «Ательє 16»), Ксенія Ніколаєва, Дмитро Суржиков (Театр драми і комедії на Лівому березі), В’ячеслав Сланко (Молодий театр). Зйомки фільму відбувалися в Україні (32 літні дні й 26 зимових) – на Донеччині, у Прип’яті і Чорнобилі.

Ніби випереджаючи порівняння «Землі забуття» із фільмом «У суботу» Алєксандра Міндадзе, який зазнав суперечливої критики, інший український продюсер картини Ігор Лопатьонок зауважує, що в цьому фільмі Чорнобильська трагедія показана під абсолютно іншим кутом зору, через те що її знімала людина, не причетна до подій і з зовсім іншою ментальністю. В інтерв’ю DeutscheWelleвін навіть обмовився: «Можливо, потрібно змонтувати ще одну версію картини, щоби демонструвати її в Росії та Україні, щоб не образити глядача». Хоча сама режисерка взялася за справу з усією відповідальністю: «Перед тим, як написати сценарій, я тривалий час перебувала у тій зоні, збирала інформацію, спілкувалася з людьми». У той же час відомо, що під час роботи сценарій неодноразово змінювався.

До слова, на відміну від Ольги Куриленко, яка за семирічну акторську кар’єру вперше взяла участь у проекті, що має українську лепту, Боганім краще знайома з нашим кінематографом. Її кінодебют – фільм «Пилюка» (Dust) –отримав на київському фестивалі «Молодість» нагороду за найкращу студентську роботу. Ще одну картину «Одеса… Одеса» режисер частково знімала в Україні.

Після Венеції «Земля забуття» продовжить свою фестивальну історію: він увійшов до основної конкурсної програми TIIF (Міжнародний кінофестиваль у Торонто, 8–18 вересня), також його покажуть на SBIFF (Міжнародний кінофестиваль у Санта-Барбарі, 26 січня – 5 лютого 2012 року). Планується, що фільм увійде також до програми цьогорічної «Молодості». Щодо ж до прокатної історії в Україні, то Марина Лопатьонок зауважила: «Думаю, це буде восени цього року. Ми над цим працюємо».