Отечественная война 1812 года
- 01.04.12, 15:48
У 1805 році Росія вступила до антифранцузької коаліції ,що згодом призвело до походу Наполеона на Москву.
У 1806-1812 роках Росія вела війну з Османією , воєнні дії йшли на Дунайському та Кавказькому фронтах .У 1811 році генерал Кутузов (кутуз-шалений по-тюрські) переміг османців у битві під Рущаком у Бесарабії. 1812 року війна закінчилася на прохання Росії ,було підписано Бухарестській мир , бо на неї йшов з полками Наполеон. Його війська успішно громили москвинські , також вони розгромили і під Бородино , були великі втрати , але Наполеон вимусив Кутузова відступити.Непереможений Наполеон з наближенням зими ,в жовтні,вивів свою армію з Москви і з території Росії.За його армією пленталися недобитки московської орди очолювані Кутузовим.Однак всупереч історичній правді російські лже-історіки відступ Наполеона перетворили на "вєлікую пабєду Расіі" .
Цьому також сприяв роман Л.Толстого "Війна і мир" у поширені міфа про полум’яне та драматичне уславлення російської нації.
«Війну і мир» було написано і опубліковано в найоптимістичніші роки зміцнення Російської імперії. До 1860 р. Росія заволоділа останньою незалежною гірською територією на Кавказі — князівством Сванетією, розташованим у північно-західній Грузії, і готувалася до великої кампанії в Середній Азії, яка також виявилася успішною для імперії.
Роман «Війна і мир» задовольнив попит Росії на імперський епічний твір. Він допоміг по-новому сформулювати головний імперський політичний міф, викликати в уяві образ, який відповідав імперським успіхам, і це зробило дуже складним, якщо не неможливим, літературний опір імперії в межах російського культурного дискурсу. Цей роман створив настільки привабливий образ Росії як країни, де відсутні серйозні правопорушення, і з такою кількістю видатних громадян, які діяли в «реальній» історії, що, по суті, не можна було навіть думати про якусь його серйозну критику
Присутність «Війни і миру» в дискурсі російської культури і поза його межами, у бібліотеках і шкільних класах формувала «комплекс інтересу», про який і мріяти не могли культури пригноблених народів. «Війна і мир» розповіла незліченним читачам про те, що Росія — це країна добрих і благородних людей, таких як Каратаєв і Тушин, а не аґресивний колос, яким її вважали «наклепники Росії».
Французьке вторгнення у переказі Толстого зміцнило міф про імперську невинність Росії і допомогло легітимізувати імперські дії Росії. У «Війні і мирі» основний театр дій війни з Наполеоном — Східна Європа — розглядається як законна російська територія. Цей роман призвів до затримки із усвідомленням Росією того факту, що Російська імперія не була тим самим, що етнічна Росія. Толстой поклав останні штрихи на образ, вперше намальований Пушкіним, згідно з яким Росія самотужки перемогла французького імператора і заплатила власною кров’ю за свободу Європи; саме тоді в російській національній пам’яті почала зароджуватися думка про те, що Росія спроможна не лише себе захистити, а й врятувати Європу, думка, поширена і сьогодні.
У «Війні і мирі» Толстой використовує історію для підкріплення міфології і навпаки . Мало кому з письменників вдалося досягти в цьому такого успіху. Читаючи цей роман, ми ніби занурюємось в історію — її часові межі чітко окреслені періодом між 1805 і 1820 роками — але водночас ми проникаємось міфологічною творчістю, яка перетворює для нас реальну Росію початку XIX ст. на міфічну Росію — країну вічної краси, населену майже ідеальними людьми. «Війна і мир» сприяє формуванню відчуття російської винятковості і водночас підтримує довіру до викладених історичних подій. Саме ця досконала ілюзія «реальності», прикрашеної уявою, і надає романові такого потужного враження присутності. Як висловився російський критик, це «довершена картина Росії тих часів»
Отож , єдиний хист який мають москвини - це хист міфотворчості.
У 1806-1812 роках Росія вела війну з Османією , воєнні дії йшли на Дунайському та Кавказькому фронтах .У 1811 році генерал Кутузов (кутуз-шалений по-тюрські) переміг османців у битві під Рущаком у Бесарабії. 1812 року війна закінчилася на прохання Росії ,було підписано Бухарестській мир , бо на неї йшов з полками Наполеон. Його війська успішно громили москвинські , також вони розгромили і під Бородино , були великі втрати , але Наполеон вимусив Кутузова відступити.Непереможений Наполеон з наближенням зими ,в жовтні,вивів свою армію з Москви і з території Росії.За його армією пленталися недобитки московської орди очолювані Кутузовим.Однак всупереч історичній правді російські лже-історіки відступ Наполеона перетворили на "вєлікую пабєду Расіі" .
Цьому також сприяв роман Л.Толстого "Війна і мир" у поширені міфа про полум’яне та драматичне уславлення російської нації.
«Війну і мир» було написано і опубліковано в найоптимістичніші роки зміцнення Російської імперії. До 1860 р. Росія заволоділа останньою незалежною гірською територією на Кавказі — князівством Сванетією, розташованим у північно-західній Грузії, і готувалася до великої кампанії в Середній Азії, яка також виявилася успішною для імперії.
Роман «Війна і мир» задовольнив попит Росії на імперський епічний твір. Він допоміг по-новому сформулювати головний імперський політичний міф, викликати в уяві образ, який відповідав імперським успіхам, і це зробило дуже складним, якщо не неможливим, літературний опір імперії в межах російського культурного дискурсу. Цей роман створив настільки привабливий образ Росії як країни, де відсутні серйозні правопорушення, і з такою кількістю видатних громадян, які діяли в «реальній» історії, що, по суті, не можна було навіть думати про якусь його серйозну критику
Присутність «Війни і миру» в дискурсі російської культури і поза його межами, у бібліотеках і шкільних класах формувала «комплекс інтересу», про який і мріяти не могли культури пригноблених народів. «Війна і мир» розповіла незліченним читачам про те, що Росія — це країна добрих і благородних людей, таких як Каратаєв і Тушин, а не аґресивний колос, яким її вважали «наклепники Росії».
Французьке вторгнення у переказі Толстого зміцнило міф про імперську невинність Росії і допомогло легітимізувати імперські дії Росії. У «Війні і мирі» основний театр дій війни з Наполеоном — Східна Європа — розглядається як законна російська територія. Цей роман призвів до затримки із усвідомленням Росією того факту, що Російська імперія не була тим самим, що етнічна Росія. Толстой поклав останні штрихи на образ, вперше намальований Пушкіним, згідно з яким Росія самотужки перемогла французького імператора і заплатила власною кров’ю за свободу Європи; саме тоді в російській національній пам’яті почала зароджуватися думка про те, що Росія спроможна не лише себе захистити, а й врятувати Європу, думка, поширена і сьогодні.
У «Війні і мирі» Толстой використовує історію для підкріплення міфології і навпаки . Мало кому з письменників вдалося досягти в цьому такого успіху. Читаючи цей роман, ми ніби занурюємось в історію — її часові межі чітко окреслені періодом між 1805 і 1820 роками — але водночас ми проникаємось міфологічною творчістю, яка перетворює для нас реальну Росію початку XIX ст. на міфічну Росію — країну вічної краси, населену майже ідеальними людьми. «Війна і мир» сприяє формуванню відчуття російської винятковості і водночас підтримує довіру до викладених історичних подій. Саме ця досконала ілюзія «реальності», прикрашеної уявою, і надає романові такого потужного враження присутності. Як висловився російський критик, це «довершена картина Росії тих часів»
Отож , єдиний хист який мають москвини - це хист міфотворчості.
1
Коментарі
Гість: Керосин!!!
11.04.12, 16:13
давай с сегодняшним веком разберемся
igorsich
22.04.12, 07:34
треба, звичайно, шукати правду і викривати російські міфи, але ж не такою маячнею про "вдалий" відступ Наполеона і "плентання" за ни московитів. Якби будо насправді так, то Наполеон не скінчив би життя так ганебно, а александр I не вважався би істориками всього світу найбільш впливовим монархом Європи початку 19ст.
"Війна та Мир" звичайний легкий романчик великого обсягу.
УПА живе !
32.04.12, 11:54Відповідь на 2 від igorsich
Наполеонознавці для цієї війни використовують термін «Російська кампанія 1812 року»
Тут занадто мало місця для обговорювання дій Наполеона та його перемог та поразки .