Дикий Сад

Дикий Сад - стародавнє місто яке історики відносять до білозерської культури був відкрит археологами на теріторії сучасного Миколаїва.

Під час конкурсу "Сімь чудес України" , Дикий Сад потрапив у Топ-100

Перші знахідки на місці розтошування поселення Дикий Сад були зафіксовани у 1927 -1929 роках директором Миколаївського Історико-Архіологичного музею Ф.Т.Камінським , науковим співробитником Л.С. Кузнєцовим та членами громадської організаціїї “Друзі музею”

Збір підйомного матеріалу продовжувався і на початку 30 років ХХ століття. До музею надійшли уламки глиняного посуду,вироби з каменю та кістки, остеологичний матеріал. Найцікавішою знахідкою цього періоду є великий бронзовий казан (заввишки 62см і ємністю 37 літрів)

1956 -1958 роках , збором підйомного матеріалу з Дикого Саду займалися учні школи номер 5 Тарас Максимюк та Віктор Крученко, а також Анатолій Шаповалов,їх роботою керував Ф.Т.Камінський

Всі знахідки надійшли до Миколаївського краєзнавчого музею.

У 1956-1958 роках теріторію поселення Дикий Сад досліджував загін Причерноморської археологичної експедиції КДУ імені Т.Г.Шевченка (керевник експедиції Л.М.Славін) Роботою на поселенні безпосередньо керував О.М.Мальований

В результаті розкопок поповнилася колекція фрагментів ліпної керамики ,знарядь праці різного призначення ,кісток тварин.

На початок 1958 року , в Миколаївському краєзнавчому музеї збереглось 465 знахідок з Дикого Саду.Найцікавіша з них — бронзовий кинжал. Вчені віднесли поселення до сабатинівської археологичної культури доби пізньої бронзи (ХІV-ХІІІ столітть до Р.Х.)

Мешканці городища відправляли різні рітуали ,пов'язані з поклонінням Сонцю, Місяцю і Вогню. (ритуальні ями, культовий пандус),шанували предків і героїв (поховання черепів у спеціальних ямах) ,практикували фалічний культ. Ритуально-культові ями розмірами не поступалися господарським, в однієї з них знайдена кам'яна антропоморфна стела, в іншій -зафіксовано поховання черепа людини без ніжньої щелепи й керамичний горшик. Ще в одній ямі знаходилися під товстим шаром каміння три людських черепи без нижньої щелепи та горшик з отвором у центрі тулуба (поховальна урна )

Одним з основних видів ремесел,опанованих мешканцями городища , було керамичне виробництво.Глиняний посуд виготовляли вручну стрічковим способом . Іноді використовували спеціяльну дерев'яну підставку,яку прокручували вручну.Колір поверхні виробів- сірий,світло-брунатний,теракотовий. В орнементації на посудинах зустрічаються відбитки зубчастого штампу заштриховані лініями трикутники,паралельні канелюри,пасічки.На плечиках деяких посудин-валики,які закінчуються “вусиками” . За технічними ознаками керамика розділяється на просту та лощену (загладжену) За функціональним призначенням - на тарну ,кухону,столову.Основні типи: корчаги (велики горшики) , горшики,миски, жаровні ,сковороду,черпаки,кубки.

Присадибне скотарство було однією з розвинених галузей господарства мешканців городища.Велику роль також відігравало рибальство та мислиство.

Вироби з кісток великої та малої рогатої худоби , коня ,інших тварин зостосовувались для обробки шкіри, хутра ,при виробі кінської упряжі,керамики , при такелажних роботах.

Площа городища понад 3 га. Воно займало високу терасу лівого берега ріки Інгул.

Конструктивно складалося з передместя, цитаделі та посаду.

Цитадель розташовувалась у південо-східній частині городища,на її території зафіксовано 13 приміщень різної функціональної приналежності,ритуально-культовий пандус та обороний рів з залишками кам'яного фундаменту перекидного дерев'яного мосту.

Передмістя городища знаходилось за обороними спорудами,складалось із 20 приміщень (житлові ,господарські) ,центрального майдану ,який мав 21 заглиблення господарського та ритуального призначення.

Посад розміщувався за зовнішним ровом городища , основна його частина зруйнована при споруджені сучасних будівель.

З 1991 року проводяться повномасштабні розкопки укріпленого поселення (городища) білозерської археологичної культури Дикий Сад.

У 1991- 1998 роках експедицією керував кандидат історичних наук ,доцент кафедри всесвітньої історії МДУ ім. В.Сухомлинського Ю.С.Гребенников,з 1998 року по теперешній час старший викладач кафедри археології ,давньої та середньовічної історії , директор Науково-дослідного археологичного центру “Лукомор'є” К.В.Горбенко.

Нові знахідки дозволили переглянути культурну приналежність пам'ятки.

Були відкриті нові житлові ,господарські та культові об'єкти,значно поповнилась колекція матеріальних речей.