Померла Настінька моя в расцвєтє лєт і красоти
І я до неї на могилку ношу канхвети і цвіти.
Вона лежить в сирій землі самотня й дуже мовчазна,
Та є надія, ставши зомбі, до мене вернеться вона...
Недавно ще була жива - аж раптом стала мертвяком
В наряднім пляттячку вона тепер лежить собі нічком.
Її глитають хробаки, а дім її тепер труна
Та є надія, ставши зомбі, до мене вернеться вона