Ти пйеш каву.. він чай. Ти мовчиш.. він розмовляйе. Ти біжиш.. він сидить. Отак.. паралельно існуйуть двойе(с)Какаятамася Ти п’єш кохве, він п’є чай,Ти мовчиш, а він триндитьТи почнеш, а він кінчаєТи є вічність, він лиш мить… Ти кудись біжиш всігда,Він улігся на дивані,І йому не набрида’Залишатися в нірвані…

А вєтір-хуліган.. Схватіл міня за пляття.. Ніхочіт атпускать.. А ну і шо.. а мнє пріятна.. (с)Какаятамася Заліз під плаття вєтір-хуліган,А дєвушкє од етого пріятно.Її несе за обрій дельтаплан,Шось шелестить музично целохван,І рот від задоволення квадратний…

Взошла заря во всей красе, Все небо стало золотое, И солнце вымывшись в росе, Встает красивое и молодое (с)Какойтамужчіна Сковорідка Сонця здерлася за обрій,Небо наче Пекло златом зайнялось.І коли хтось скаже, шо цей ранок добрий,Я із ним зроблю неприроднє шось…

Пью снотворное. Без толку. Ночью Мне мешает уснуть воздержанье. Я хочу... Я хочу тебя очень... Я хочу... Нестерпимым желаньем (с)Какаятоженсчіна Не дає мені спать воздєржаньє,Недєржаніє тоже мішає…Так я прагну твого лобизанія,Шо все тіло, геть, перемикає… П’ю снодійне, закусюю салом,Непристойні сонети складаю,Та любов обосічним кинджаломРіже чресла, тебе як згадаю…

Пролог Хванатки якось попросилиПисать Какая про любов.І він, хоча і є дебілом,Шось написав про ето знов…Кацапськой пушкінськой строкою,До того ж деінде хромою,Але наповненой чуттям,Свій брєд Какай дарує вам. Отож хванати і хванатки,Читайте новії нотатки,Шо навидумував Какай.Хуйню він пише зазвичай,І нинішня не ісключєньє,Бо Чай Какай, уви, не геній… Глава І (і остання) Любов у серці розцвітає…Обично це весной буває,Коли вокруг цвітуть сади,І кралі, оголив зади,Шурують всюди діловито,І...

Читати далі...

із класічєского наслєдія Як помру то не ховайте мене у могилу,Не закопуйте у землю моє грішне тіло.Покладіте труп мій краще у пил при дорозі,Хай мене порвуть собаки, чи потопчуть кози. Щоби сморід розвівався по всій Україні,Щоби гній мій ручаями тік по Батьківщині,Щоб дотік він до Дніпра і самого ДонуІ нагадував усім про мою персону…

Я дивлюсь і на жаль розумію, Що тебе я не розумію. (c)Какаятоженсчіна Я пойняв лиш одне - тебе не розумію,Чи дуже вумна ти, чи просто я дебіл...Така ото дурня, нічого я не вдію,І поглядом пустим дивлюсь на небосхил...

Я тебе у Донецьк проведу,На порозі лише поцілую.Знаю я, шо таку от звізду,Як була ти, уже не знайду я. Там зустрінуть тебе шахтарі,Мозолясті, брудні і м’язисті,І в промінні ранковім зоріЗаспівають тобі урочисто. Пісню ніжную про парєнька,Шо виходив у стєпі Донбаса,І стрічали того юнакаГарні кралі нордичної раси.

Я Чай Какай, хрєнячу шедевряки,Я майстер слова і поет-дебіл.Красу чуттів і грацію макакиПитаюсь поєднати, шо є сил.

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,Як гарно гуляти в степах Уругваю,Де трави високі, а вітер бурхливий.В степах Уругваю я буду щасливий. В Донбасу степах все гірше намного,І трави сухі, і корові безрогі,А ще терикони стовбичаться з краю,В Донецьких степах щастя немає…