В меня внедряется город, Имплантом, смогом под кожу. Он альфа, омега, он – голод, Открытою раной наружу (с) Какаятоженсчіна Внідряється в женсчіну город ніби імплант з сілікону...Женсчіна розбухає, бо город у неї не влазе'Гораздо полєзнєє їсти одварені макарони,Ніж всовувать в себе город, наполнєний всякой заразой...

Обними в миг зачатии дня ты покрепче меня! растворился восторженный стон в пене ласковых волн. (c)Какаятоженсчіна Єслі в міг зачатія женсчіну обнять,Шото нєобичноє получіцца зачать.В скорості родиться дебілоїд новий,Весь такий гарненький, різнокольоровий...

Навстречу страху я иду, Держу глаза свои открыты. Я не сверну, не отойду, Переступлю и позабыто (с) Какаятоженсчіна Глаза мої одкриті і я кудись іду,Я путєводну бачу перед собой звізду,І зовсім не сєрливо чимчікувать туда,Де вогником сіяє нєбєсная звізда! Одкиньте всі сомнєнья і чухайте за мной.Там жде нас ізбавлєньє од гадості любой!І хай звізда нєбєсна нам освіщає путь,Тоді з дороги етой нам більше не звернуть.

Оберемками квітів осінніх, Оберемками лагідних фраз, Клептомановим поглядом синім Небо заздрить приручених нас (с) Какаятоженсчіна Ти дивилась на мене клептомановим поглядом синім,Бо хотіла украсти незайманість ніжну мою.Я від тебе ховався усюди, по всій Україні...Так я замаскувався, шо і сам себе не узнаю.

Скоро осінь прилізе журбливаНеумита ридаюча сука.Я чекаю її тєрпєліво. Змість мозга у мене пилюка... Знаю, осені все це байдуже,Їй мозгі мої нє інтєресні...Отражається Місяць в калюжі,І палаючі звьозди небесні...

Не будут дни бежать осточертело!.. взлохматив мысли, словом невпопад, взорвал мне душу объясненьем смелым влюблённый, неожиданно, твой взгляд. (с) Какаятоженсчіна Взлохмачєниє мислі блукають невпопад,Взорвав мою макітру закоханий твій взгляд...Навіщо так дивиться на мене, не пойму...Кохання не підвладне дебільному уму.

Яке це щастя мене любитиМене найкращого в цьому світі,Мене красивого молодого,Мене такого лише одного. Я знаю певно - мене любитиЦе ліпше ніж інше щось робити.Яке це щастя, це насолодаМене любити за гарну вроду. Як це чарівно мене любити,Любити палко несамовито,Любити вдень і у час смеркання,Любити так, ніби це востаннє. Як це цікаво мене любити,Я ніби весь зроблений із квітів,Я ніби з сонячного проміння,Я бездоганний, Я як Богиня!

Коли я помру, то стану трупомІ буду лежать у могилці тихо,І, прєвращаясь у гноя купу,Я буду в цьому знаходить втіху... А ти приходитимеш до мене,В руках тримаючи гарні квіти,Та мертвий буду я менш шалений,И вже не зможу тебе любити...

Зроблю собі я дельтаплан з мотором од мопєдаІ навсігда покіну вас, смердючі короєди.

Среди лета зима И теперь я нема Он лишил меня дара речи. Я писать не могу Я ручьем лишь журчу И в душе незаженные свечи. (с)Какаятоженсчіна Коли б моя дружинаОніміла вчасно,То моє життя було бНе таке ужаснеЄслі би кохану шосьЗмусило мовчати,То мені б не довилосьЇї убивати…