Раз дізнались печеніги, Що для бою час настав, Що в Болгарїї далекій Забарився Святослав. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули. А у місті плач і стогін: Ані вийти, ні ввійти, Став людей косити голод, Став в могили їх нести. А в той час гуляє Претич З дужим військом за Дніпром… Та не станеш буйним вітром І не зробишся орлом. Полетіли б і сказати: "Ви на волі, соколи, А наш Київ сірим муром Печеніги облягли". Стали думати кияни, Де їм...
Читати далі...