отже, це комусь потрібно.

Що стосується долі мережі автозаправок «БРСМ-Нафта», то після пожежі у Василькові вона, скоріше за все, перейде в руки нових господарів

Доки народ обговорює страшну пожежу на васильківській нафтобазі під Києвом, а міністр внутрішніх справ Арсен Аваков дописує у фейсбуці про кількість загиблих, я розповім любим друзям і шановним читачам деякі маловідомі подробиці, з яких можна спробувати відновити картину того, що ж відбулося насправді: кому належить ця нафтобаза, хто її підпалив і з якою метою.

Але спочатку — цитата зі сторінки на Facebookрадника міністра Авакова Юрія Бутусова мовою оригіналу:

Какое совпадение. Была одна нефтебаза, у которой были очень серьезные проблемы с учетом топлива. Информация четкая, человек сообщил заслуживающий доверия, и я решил поспособствовать этому человеку в передаче этой оперативной информации в соответствующие контролирующие структуры из-за подозрения в торговле контрабандным топливом. И вдруг взрыв спустя три дня. Вот как бывает. Только понадеешься, вот она, журналистская удача, сейчас будет эксклюзив, разоблачение, как вдруг... Теперь уже с этим не разберешься, можно забыть. Жизнь полна случайностей. Какое печальное совпадение.

Насправді ця нафтобаза була далеко не одна. Це — нафтобаза мережі заправок «БРСМ-Нафта», яка налічує понад 140 АЗС і кілька нафтобаз. Мережа належить двом компаньйонам у пропорції 50:50. Один із них — колишній міністр енергетики Едуард Ставицький — завжди заперечував свою причетність до компанії «БРСМ-Нафта», але любі друзі та шановні читачі можуть не сумніватись: Едуард Анатолійович придбав половину цього бізнесу в попереднього засновника мережі в 2007 році. Я взагалі не розумію, навіщо заперечувати очевидні речі.

Вибухи та підпалення на об’єктах «БРСМ-Нафта» тривають вже понад рік. Будучи головою Консультативної ради при Генеральній прокуратурі, автор цих рядків спеціально вивчав це питання, оскільки ми його обговорювали на позачерговому засіданні цього консультативно-дорадчого органу. Тож, користуючись сумною нагодою, можу поділитись частиною відомої мені інформації.

Зрозуміло, що втеча за кордон спочатку Януковича, а потім і одного із засновників мережі АЗС ніяк не сприяла розвитку цього бізнесу. Більше того, наприкінці березня 2014 року в офіс «БРСМ-Нафта» прийшли похмурі люди, представились «Правим сектором» і пояснили, що за можливість спокійно працювати треба платити. Також не є великим секретом, що в квітні 2014 року в офіс компанії знову прийшли люди з автоматами, один із незваних гостей представився керівником штабу «Правого сектору» в Київській області В’ячеславом Фурсою й «озвучив цифру». На зауваження, що, мовляв, компанія вже платить Ярошу, людина з автоматом відповіла, що платити треба і Ярошу, і на потреби штабу Київського обласного осередку, а у випадку, якщо не буде щомісячних платежів, може вибухнути одна з АЗС у Київській області.

І справді, невдовзі після цієї розмови, 22 квітня 2014 року, у повітря було висаджено заправку «БРСМ-Нафта» в м. Переяслав-Хмельницький. Загинуло шестеро людей.

Втім, у ході слідства керівники компанії приховали факт своїх неформальних стосунків із «Правим сектором» і не розповіли про погрози підірвати АЗС. Тим не менше, цей випадок бурхливо обговорювався серед членів Консультативної ради при Генпрокуратурі після того, як керівництво ГПУ (це було ще за часів генпрокурора Олега Махніцького) ввело без відома Консультативної ради до її складу керівника Київської обласної організації «Правого сектору». Урешті-решт, Консультативна рада ухвалила рішення про його виключення, щоправда з формальних причин.

А невдовзі, наприкінці вересня 2014 року, до Консультативної ради при Генеральній прокуратурі надійшла інформація, що керівники прокуратури Київської та Харківської областей за завданням ГПУ розпочали «віджим» заправок «БРСМ-Нафта» на користь пана Єремеєва — власника мережі заправок WOG. Злі язики стверджували, що Єремеєв начебто виявив бажання купити мережу «БРСМ-Нафта» за 50 млн дол. Але отримав відповідь, що заправки не продаються. Тоді, за твердженням усе тих же ж злих язиків, він запропонував співпрацю двом заступникам генпрокурора за винагороду в 14 млн дол.

Чи справді за спиною рейдерів стояв Єремеєв, ми не перевіряли й перевіряти не могли — Консультативна рада мала дбати про чистоту прокурорських лав, а не контролювати діяльність бізнесменів. Точно так, Консультативна рада не торкалась і питання специфічної репутації компанії «БРСМ-Нафта», яку знавці ринку вважають лідером з виготовлення контрафактного бензину. Немає жодних підстав сумніватись в обґрунтованості подібних звинувачень, але це ніякою мірою не виправдовувало явно злочинну поведінку прокурорів і міліціонерів.

А між тим співробітники прокуратури Київської та Харківської областей під час довірливих розмов підтверджували, що справді, завдання примусити власників мережі «БРСМ-Нафта» продати за безцінь заправки надійшло від першого заступника генпрокурора Миколи Герасим’юка, який запевняв підлеглих, що діє в інтересах і за вказівкою генпрокурора Віталія Яреми. Також згадувались прізвища заступника генпрокурора Анатолія Даниленка та його найближчого соратника, начальника Управління внутрішньої безпеки ГПУ Ігоря Білецького.

На виконання цього розпорядження прокурори домовилися з найближчим оточенням Авакова, з МВС України було надано відповідну вказівку начальнику Управління МВС у м. Харків, і 1 вересня 2014 року доблесні харківські міліціонери відкрили кримінальне провадження щодо співробітників «БРСМ-Нафта» №12014220470004482 за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України.

У межах цього кримінального провадження в Харківський та Київській областях рішеннями судів на клопотання співробітників міліції було зупинено діяльність понад 30 АЗС (!), оголошених «речовим доказом». Але найбільш феєричною у цій історії була фабула справи: виявляється, кримінальне провадження підлеглі Авакова відкрили за заявою якогось громадянина Швароновича А. Е., який 31 серпня 2014 року заправився на АЗС «БРСМ-Нафта» за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 130-А, після чого подав заяву в міліцію про те, «що 31.08.2014 знаходився на вказаній вище АЗС, де передав грошові кошти в сумі 70 грн особі, яка його обслуговувала, щоби заправити свій автомобіль… Вказана особа йому видала товарний чек на суму 69,92 грн, а залишок ні».

Любі друзі, ви собі уявляєте ситуацію, щоб перший заступник генерального прокурора домовлявся з міністром внутрішніх справ про порушення кримінального провадження за фактом того, що «31.08.2014 невстановлена особа шахрайським шляхом, під час розрахунку за відпущене паливо, заволоділа грошовими коштами Шавроновича А. Е. в сумі 0,08 грн»? Для членів Консультативної ради при Генеральній прокуратурі України було абсолютно очевидним, що йдеться про скоєння верхівкою ГПУ та МВС України низки тяжких службових злочинів. А оскільки все це відбувалось на хвилі обвинувачення Віталія Яреми та його заступника Анатолія Даниленка в нечуваній корупції, то Консультативна рада при Генпрокуратурі вирішила розглянути ці факти із запрошенням журналіста Дениса Бігуса.

Зібрались ми на нейтральній території, щоб у ГПУ не знали про порядок денний, обговорили публікації Дениса, погортали його матеріали про витівки Даниленка, а також почитали процесуальні документи з кримінального провадження щодо «БРСМ-Нафта». Я, як тодішній голова Консультативної ради, передав Денису ці документи й сказав, що повноважень перевіряти їх у нас немає, але якщо факти підтвердяться, ми можемо зробити заяву для преси.

Наступного дня я був у Генпрокуратурі, де довідався, що наша інформація є застарілою. Виявляється (я цього не знав, бо саме був за кордоном), за кілька днів до того співробітники «БРСМ-Нафта» влаштували пікет під стінами ГПУ, вимагаючи припинити прокурорсько-міліцейське свавілля. Віталій Ярема був дуже здивований, оскільки й гадки не мав ані про існування цієї компанії, ані про те, що від його імені здійснювалось рейдерське захоплення. Він одразу ж запросив до себе представника «БРСМ-Нафта», який стояв на чолі пікету, викликав заступника прокурора Київської області й зажадав пояснень.

У принципі, під час подібних розмов за статусом мав би бути присутній і голова Консультативної ради. Але мене не було в Україні, натомість був начальник одного з управлінь ГПУ, який згодом розповів: для Яреми стало відкриттям, що кримінальне провадження з подальшим арештом трьох десятків АЗС було порушено за те, що оператор заправки нібито не доніс 8 копійок. Генпрокурор негайно викликав свого заступника Віктора Шокіна й доручив розібратись у цій ситуації.

Сплинуло ще кілька днів, Шокін провів перевірку, після чого запросив представника «БРСМ-Нафта» і офіційно приніс вибачення від імені Генеральної прокуратури України за вчинене беззаконня, підтвердивши, що справді мав місце «наїзд» із метою відібрати бізнес.

Довірливий читач, звісно, може запитати: а чи поніс хто покарання за те, що займався рейдерством від імені генерального прокурора? Звісно, ні, оскільки керівництво Генпрокуратури було сформовано відповідно до приснопам’ятної угоди між Порошенком з одного боку та Фірташем і Льовочкіним — з іншого. Власне, на виконання цієї угоди й була з Генпрокуратури звільнена попередня команда на чолі з Махніцьким. Натомість від Порошенка в ГПУ були введені генпрокурор Ярема й три його заступники, а від Льовочкіна — перший заступник і два звичайних.

Про існування договору між Порошенком і Фірташем-Льовочкіним про розподіл державних посад у вересні-жовтні 2014 року мало хто знав. Але членам Консультативної ради було достеменно відомо, що, наприклад, перший заступник генпрокурора Микола Герасим’юк є людиною Льовочкіна й ніякої реальної влади над ним Ярема не має. Втім, точно так Ярема не міг нічого вдіяти з представниками Порошенка в керівництві ГПУ — наприклад, своїм заступником Даниленком чи тим же ж Шокіним.

І ще нюанс: Ставицький і Льовочкін є заклятими ворогами. Це пояснюю, щоби не виникало зайвих запитань.

Але, як виявилось, це був лише початок історії. Зацікавлені особи не полишили ідеї змінити власників мережі «БРСМ-Нафта», але стали діяти в інший спосіб — шляхом закладання вибухівки на АЗС.

Наразі відомо про два вибухи  — 28 грудня 2014 року вибухівка була закладена на АЗС в Деснянському районі Києва, а 10 січня 2015 року вибухнуло на АЗС у Броварах. Ще кілька разів співробітникам «БРСМ-Нафта» вдавалося своєчасно виявляти пекельні машинки з годинниковим пристроєм, які знешкоджували вибухотехніки. За кожним таким фактом у міліції відкривали провадження за статтею «хуліганство», після чого розслідування призупинялось.

Отже, у столиці країни, яка перебуває у стані фактичної війни з терористичними угрупованнями, неодноразово на АЗС, що належать одній конкретній компанії, виявлялись закладені вибухові пристрої, два рази такі пристрої навіть спрацьовували (дякуючи Богові, без людських жертв), але жодної реакції з боку правоохоронних органів на це не було. Думається, що раднику Авакова більше б личило пояснити цей дивовижний феномен.

Утім, особливого дива не вбачається з огляду на чутки, які давно кружляють у середовищі нафтотрейдерів, що до мережі «БРСМ-Нафта», начебто, стали приглядатись ще й люди з оточення Пашинського — ті самі, які брали участь у скандальному продажі нафтопродуктів олігарха-втікача Курченка. Ну а від Пашинського до Авакова — як від великого до смішного. Тобто, один лише крок.

Ба більше того, якісь негідники (слід думати — агенти Путіна) запустили плітку, що начебто конкуренти «БРСМ-Нафта» зацікавили Авакова пропозицією, від якої не можна відмовитись. Причому передали цю пропозицію через іще одного радника пана міністра — Віталія Сакала. Звісно, ми в такі плітки не віримо й вважаємо, що Арсен Борисович живе виключно на зарплату в 6000 грн. Тим не менше, не можемо не звернути уваги на повідомлення сайту МВС України від 27 травня 2015 року про те, що проти співробітників компанії «БРСМ-Нафта» було відкрито кримінальне провадження за просто феноменальний злочин — «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем».

Як запевняє МВС України, це заволодіння чужим майном полягало в тому, що співробітники «незаконно заволоділи коштами на загальну суму понад 1,2 млрд грн шляхом незаконного придбання, виробництва та збуту нафтопродуктів». Безсумнівно, подібна правова кваліфікація ввійде якщо не в аннали, то, принаймні, в анали юридичної думки. Але, за нашою інформацією, навіть після відкриття цього кримінального провадження власники «БРСМ-Нафта» відмовилися продавати мережу. Тоді й сталася страшна пожежа на нафтобазі у Василькові.

Радник Авакова Юрій Бутусов стверджує, що за три дні до пожежі він допоміг передати якусь інформацію про якісь зловживання й що, мовляв, це призвело до того, що власники нафтобази самі підпалили своє майно. Слід би читати сайт свого відомства й співставляти дати: кримінальне провадження, про яке пильний Бутусов начебто повідомив «куди слід» за три дні до вибуху, було відкрито щонайменше за два тижні до трагедії. Причому без його участі, а виключно стараннями пана Сакала.

Краще пояснили би, яка доля тих кримінальних проваджень, що їх у міліції відкривали у зв’язку з виявленням вибухівки на АЗС, а також чому підлеглі Авакова більше доби не застосовували пінну атаку для гасіння пожежі на нафтобазі. Невже чекали, доки все вигорить?

Що ж стосується долі мережі автозаправок «БРСМ-Нафта», то після пожежі у Василькові вона, скоріше за все, перейде в руки нових господарів. Бо якщо нафтобази вибухають, отже, це комусь потрібно.

Очі бачили, що вибирали...


Ну так а що очікували?

"Заріна Акопянц
Як Порошенко в Маріуполі патріотів і волонтерів образив

Сьогодні відбулася друга, за час президентства, поїздка Петра Порошенка до Маріуполя. Місто, яке живе, вчиться і працює під звуки вибухів і з дня на день чекає настання ворожих сил, приїзд президента вважав значущою подією. Але, патріоти та волонтери залишилися розчарованими.

Вашій увазі добірка вражень після візиту президента від тих, хто бореться з сепартізмом на місцях, тих, хто день і ніч допомагає нашим військовим, відстоює славу Маріуполя, як українського міста.

Член громадської організації "Разом" Ярослав Єрохін : "Червень 11-е, Маріуполь. Не втримався, пишу. Президент був, дороги до його приїзду підлатали, причому не землею і не шлаком. Бордюри побілили, дуже тішить, що ні поребрик. Виступ політика почув, але воно більше було націлене на камери, вещаюшіе за межі міста і країни, а не для жителів Маріуполя. Рокіровку глав ДонОДА зробили, нагороди вручили. Справа безсумнівно потрібне, але відчуття даремно витрачених 5:00 !!! не проходить. До речі, стоять в проході мікрофони виявилися непотрібними і незатребуваними. Натяк на спілкування не зрозумілий. Дуже сильно нагадувало захід під назвою з'їзд. З'їхалися, роз'їхалися, Маріуполь залишився. Це вже добре! Завтра новий день, багато чого треба встигнути зробити. Але добу, як не дивно, мають обмеження, тому шкода кожен втрачений годину. Будемо надолужувати. "

Волонтер Галина Одноріг : "Нічого не змінюється в цій країні !!! Зустріч президента в Маріуполі. 3:00 очікування на вулиці під сонцем і партію Солідарність навіть не запустили в зал Їх завдання зробити красиву картинку, а все регі сидять в залі з кондішіном. Мене до речі теж не пустили))), Коли ж цей цирк закінчиться ".

Громадський активіст Петро Андрющенко : "Два візиту Президента до Маріуполя. Перший вразив" вату ", другий добив патріотів. Місто занурився в сіре себе".

Костянтин Батозський : "Цирк з кіньми в Маріуполі у зв'язку з приїздом президента. Напередодні із зусиллям, гідного кращого застосування на передовій, місто самовіддано закочував люки в асфальт і вичищав вулиці. Програма візиту Петра Олексійовича - таємниця за сімома печатками. На всі публічні заходи пропускають тільки за списками, незрозуміло ким і як складеними. Тому публічними такі заходи назвати складно. По тривозі піднято краматорський колектив ДонОДА, який о 2 годині ночі на автобусі виїхав до Маріуполя і тепер колективно дрімає на кріслах ДК "Молодіжний", змучений спекою і начальницьким хамством . У місті періодично глушиться стільниковий зв'язок. У зв'язку з чим добра частина активістів не розуміє - тут відбувається показуха в кращих "риговскіх" традиціях або ж спроба зрозуміти справжній стан справ в прифронтовому місті? А питання для Петра Порошенка, власне, один. Шановний Петре Олексійович! Віддаєте ви собі звіт в тому, що через цю показухи мільйони українців з Донбасу відчувають себе зрадженими вами? Місто ось-ось залишиться без питної води. Електричні мережі не витримують напруги. Бізнес біжить з Маріуполя. Місто загинається. Люди щодня чують, бачать війну, хоча, за вашими словами, ніякої війни у нас немає. Слово "реформи" в Маріуполі не знають і не чують. Невже у нашої держави немає можливості вирішити ці системні проблеми Маріуполя? Невже тут, на передовій, ми заслужили вашу увагу один раз на півроку? Але саме головне - що ви хочете бачити в Маріуполі? Жувати совкову чиновницьку жуйку? Або голос свого народу? "

Член Громадської ради молоді Маріуполя Костянтин Карцев : "Ну що ж ... Дочекалися таки приїзду президента на МКР Східний ... Що сказати? Враження більш негативний, ніж позитивний, оскільки ніяких коментарів і СПІТЧ президент не давав, поклав квіти до пам'ятника на Східному, пару хвилин поспілкувався з кількома жителями на камери і пішов ... Багато хто залишився незадоволеними, деякі взагалі кричали про те, що у нього руки по лікоть у крові .... Чи змінив він щось своїм приїздом? Навряд чи .. . Чи змінить він щось своїми справами? Подивимося ... "

Волонтер Лілія Українська : "Приїжджав президент .... В основному всі громадські працівники, прочекавши 4,5 години на спеці, залишилися за дверима, на вулиці. Дивно! Президент когось навіть нагороджував ... Незрозумілі враження від приїзду".

Волонтер, громадський атківіст Афіна Хаджинова : "Зустріч з Петром Порошенком у Маріуполі в ДК Молодіжний. Як це виглядало з боку людини необізнаної, тобто мене. Загалом, невідомим мені шляхом ми потрапили в списки на зустріч з президентом. Виявилося, це якась "Солідарність" - я, як людина аполітична, була не в курсі. Запросили нас на 13.00, пропустили через рамку, догледіли сумки, перевірили документи. У будівлю пропускали тільки за списками і по паспорту. Запрошених за списком "Солідарності" чомусь не пускали. Якимось випадковим чином ми потрапили всередину і піднялися в зал. Сіли зручніше, познайомилися з сусідами. І тут одна дама в мікрофон оголосила, що запрошені за списками "Солідарності" запрошуються до входу, на вулицю для зустрічі президента. Кто- то залишився тримати наші козирні місця в залі, хтось спустився до входу. Президент довго не їхав. Я спостерігала за людьми, намагалася познайомитися з новими обличчями. У підсумку знайшла активістів з Мангуша. Було вже 14.30 і мені пора було їхати у своїх справах . На рамці я пояснила, що повернуся. Коли я повернулася через дві години, люди все ще стояли біля входу і чекали президента. Всередину будівлі їх не пускали навіть у туалет. Не кажучи вже про те, що ніхто не запропонував людям води і стільці. А ви знаєте, як сьогодні припікало сонце! І ось, через чотири години чекання, під'їхав президентський кортеж. Вийшов президент, привітався з що очікували людьми, з дитиною (як завжди, втім ...), зайшов всередину і двері за ним зачинилися! У надії, що скоро впустять і нас, ми стали розглядати та інших гостей, фотографуватися з ними ... Час йшов, нас не пускали всередину. У працівників служби безпеки я з'ясувала, що нас не пустять ні зараз, ні пізніше. З чого ми зробили висновок, що нас просто використали. Залишається питання - хто ... 
П.С .: Зранку була на Східному, там в районі храму в терміновому порядку міняли дорожні знаки на нові, латали дороги, в т.ч. і Комсомольський бульвар ... Я вже мовчу про дорогу в ста метрах від ДК - її латали теж ... "

Громадський активіст Спартак Степнов : "... дізнався, що приїде президент, подумав, буду потрібен - допоможуть знайти і день пройшов нормально .... А взагалі, сподіваюся поїздка у нього була ділова, по тому що святкувати особливо нічого - все так само городяни чують канонаду, все так же гинуть захисники міста та України, все так же добровольці і волонтери виправляють помилки і злий умисел чиновників, все так же ренегати і казнокради сидять у владних кріслах, а не у в'язниці ... Але здивували маріупольці б'ються в істериці від бажання споглядати, готові страждати і принижуватися заради потрапити на очі. Ех, багато в народі ще раболіпства, занадто багато з того і нічого толком не змінили після Майдану ... "

Член ГО "Разом", кандидат у депутати ВР від Маріуполя в 2014 році Максим Бородін : "Те, як надійшла сьогодні маріупольська" Солідарність "(партія Петра Порошенка) з людьми, яких запросила на зустріч з президентом, перекриває навіть досягнення" ригов ". Ті любили ні в що ставити свій електорат і кидати подачки - то парасольками побалувати, то олів'є нагодувати. Але одна справа, коли ти робиш так з проплаченою масовкою, готової за подачку принижуватися і служити підставками під прапори, а друге, коли ти запрошуєш на захід дійсно ідейний і порядних людей, серед яких волонтери, викладачі, активісти, це ті люди, які не звикли, щоб їх використовували, як гарматне м'ясо. Коли вчора мені подзвонив хороший товариш і реально порядна людина, якій я довіряю і запросив бути присутнім на зустрічі з президентом, разом з частиною нашого активу, я без задньої думки погодився. Як пізніше виявилося, запрошував, сам не був в курсі планів по намічаються заходи, так що до нього у мене немає питань. Спочатку озвучувалася час зустрічі 16:30, але було сказано, що швидше за все буде уточнення. Сьогодні з ранку уточнили - зустріч на 13:00 в ДК Молодіжний. Ок. Йдемо туди втрьох. Вхід через рамку, ми чомусь в списках від "Солідарності". НУ і добре, може процедура така. Пройшли в будівлю, піднялися на гору і сіли чекати. Прочекали близько години, після чого в мікрофон було оголошено, що представники партії "Солідарність" запрошуються на вулицю для зустрічі президента! Ок, частина людей пішла встала і пішла, в тому числі і наша Афіна. Десь ще через пів години нам повідомили, що зустріч на невизначений термін відкладається і можна піти погуляти. Мені зателефонував чоловік, який запросив на зустріч і попросив спуститися, щоб уточнити деталі. Спустився, виявляється вийшли на вулицю зустрічати президента за списками від "Солідарності" НАЗАД НЕ ПУСКАЮТЬ! Люди в шоці. Вони обурюються, що мовляв як це так, всім можна, а нам ні. Але держ. охорона непохитна. При цьому разом з усіма запрошеними стоять і ті люди, які запрошували і глава "Солідарності" в Маріуполі Сергій Нестеров. Мене, після виходу до товариша, теж назад не пускають. Ну думаю, мабуть процедура така, щоб створити масовку для зустрічі, а потім повернутися назад. Ну не може ж бути так, щоб нас всіх, дорослих, адекватних людей, запросили попрацювати масовкою і флагштоками ?! Природно я сам почав заспокоювати знайомих, що мовляв не переживайте, дочекаємося і повернемося до зали. На що, деякі почали нервово хихикати ... При цьому представник "Солідарності" мовчав, як риба. Спека, практично немає тіні і люди стоять, без інформації, скільки їм ще стояти. У підсумку, прочекавши майже 4 (!!!) години на ногах і під сонцем, ми чекаємо президента. Він підходить, вітається з людьми, обмінюється парою слів і заходить до будівлі. Двері закриваються ... І виявляється, що вийшли за списками "Солідарності" ніхто впускати не збирається! Ніяких вибачень не було і люди страшенно розчаровані просто почали розходитися ... І навіть після всього цього повного ****, глава "Солідарності" не підійшов і по-людськи не вибачився! Може для нього, це і норма, ковтати таке скотиняче ставлення до себе, але вже точно це не норма для нашої команди і нормальних маріупольців! Ми, хлопці, НЕ гарматне м'ясо і НЕ БІОМАСА. І у нас на відміну від вас, в цьому місті є РЕПУТАЦІЯ, яку ми довго заробляли. І за нами стоять реальні жителі, а за вами, зараз, тільки "підставки для прапорів". І я навіть не уявляю, які публічні вибачення перед усіма людьми, які там сьогодні простояли і з якими вчинили, як з худобою, повинні бути від "Солідарності", щоб завоювати хоч трохи втраченого, сьогодні довіри.

Ps При цьому стало відомо, що чиновників з Краматорська посадили на автобус руїна ще вчора в 2 ночи !!! Тільки для того, щоб створити потрібну масовку. І зі Слов'янська пригнали людей ... "

Громадський активіст Олександр Костюченко : "Мені здалося, що зустріч з гарантом була відпрацьована оппоблоком на 5 +. Міським активістам і просто звичайним українцям-патріотам ніби спеціально" натякнули "- від вас нічого не залежить у цьому місті, кияни вас" кинули ", значить потрібно знову впасти в дружні обійми Матвіенковко-хотлубеевской компанії "

Фото Афіни Хаджинової.

Автор: Заріна Акопянц 23:54,11 червня, четвер
Джерело: Телеканал новин "24"" 

Наукова мова в постколоніальній Україні

У деяких авторів російськомовних публікацій викликають гомеричний сміх власне українські наукові терміни, як-от: впорскник (шприц),гузнівник (проктолог), давець (донор), жовтопропасниця (вірусний гепатит), запійна маячня (біла гарячка), лікознавець (фармаколог),низькоросток (карлик), різальник (хірург), сагайдак (футляр),солодиця (цукровий діабет), схрещенець (гібрид), череняк (зуб мудрості) тощо. На думку критиків, такі терміни є абсолютно зайвими або навіть шкідливими, адже до них давно існують спільні російсько-українські або іншомовні відповідники.

Україна тут не унікальна

У мовознавстві оберігання мови від впливу іншомовних запозичень як реакція на загрозу денаціоналізації, втрати культурної самобутності називається пуризмом. У багатьох європейських культурах процеси очищення мов від чужорідних елементів є вже усталеною традицією, неминучим етапом їх становлення і зміцнення, своєрідною формою боротьби народу за політичну і культурну незалежність.

Саме так кілька сторіч тому виник й утвердився місцевий пуризм у Німеччині, яка перебувала під культурним впливом Франції; в Угорщині, яка була під тиском німецької та французької мовних стихій; в Ісландії, де зусиллями тамтешніх філологів розгорнувся рух за очищення мови від данських і німецьких нашарувань; у Чехії, яка виборювала власну мову, а відтак ідентичність, у потужної імперії Габсбургів; у Польщі, де пуризм також був відповіддю на насильницьке понімечення поляків. У ХХ ст. Туреччина реформувала свою мову шляхом рішучого витіснення арабо-перських термінів й утвердження замість них питомих просторічних слів і діалектизмів. Багату пуристичну практику мають й інші європейські народи (болгари, серби, македонці, хорвати, естонці, італійці, фіни), а також народи Азії – перси, євреї, японці тощо.

У багатьох європейських країнах сьогодні активно працюють громадські об’єднання, які опікуються захистом своїх мов від надмірних запозичень. Позбутися комплексу мовної меншовартості й утвердити культ свого європейським народам завжди допомагала просвітницька діяльність їхніх національних авторитетів. Безперечно, у дилемі «запозичати чи творити власне» вибір залежить не стільки від внутрішньомовних чинників, скільки від ідейних настанов суспільства.

Нам теж був властивий європейський досвід

Українське пуристичне термінотворення бере свій початок від 70-х років ХІХ ст., коли з’явилися лексикографічні праці Михайла Левченка «Опыть русско-украинскаго словаря» та Івана Верхратського «Знадоби до словаря южноруского».

Але найпродуктивнішим періодом творення термінів на живомовній основі були 20-ті роки минулого сторіччя. У цей час видано кілька словників медичних термінів, які містили такі питомі найменування, якб’ючка (артерія), гнояк (абсцес), комірка серця (шлуночок серця),ломець (ревматизм), навіювання (гіпноз), ядуха (сильна задишка) і под.

Усі (!) вчені тоді погоджувалися з тим, що в термінотворенні слід використовувати внутрішні мовні ресурси, і вони довели, що українська мова має весь арсенал для творення наукових термінів у дусі народної мови. І цим підтвердили висновок французького лінгвіста Альбера Доза про те, що немає переваг одних мов над іншими, що жодна мова сама по собі не є більш придатна до життя, ніж сусідні з нею.

Радянський лінгвоцид знекровив українську мову

Але 1933 року радянська влада поклала край як українізації взагалі, так й українському пуристичному термінотворенню зокрема. Українських філологів, які були причетні до цього процесу, було репресовано, їхні праці затавровано як «шкідницькі» та «буржуазно-націоналістичні», термінологічні словники вивезено з України і знищено.

Критик українських пуристів Степан Василевський писав: «Ми маємо справу з ворогом озброєним, який перегорнув не одну тисячу сторінок етнографічних пам’яток і взагалі різних літературних джерел. За «чистою наукою» Тимченка, Кримського, Курило та інших ховалися фашистські інтервенціоністські плани… Ми, озброєні наукою Маркса-Леніна-Сталіна, остаточно доб’ємо ворога і побудуємо більшовицьке українське мовознавство, гідне доби соціалізму».

1936 року з’явився очищений від «націоналістичних» елементів Словник медичної термінології, укладений «бригадою наукових працівників», який задемонстрував цілковите знекровлення національної медичної лексики. Відтоді й аж до початку 90-х років ХХ сторіччя наукові терміни в українській мові творилися вже або шляхом калькування чи прямого запозичення з російської мови, або перенесенням інтернаціоналізмів із тієї ж російської – лишень було б менше розбіжностей між двома «братніми» мовами.

Сам перелік українських термінологічних словників, знищених комуно-більшовицькою владою 1933 року, вражає. Їх дефіцит ми відчуваємо й зараз, змушені використовувати іншомовні запозичення. Саме внаслідок цього дефіциту нащадки тих, хто причетний до знищення тих словників, глузують зараз: «А как па-укрінскі будєт «гінеколог» – «піхвознавець», что лі?»

Українська термінологія сьогодні

Щоб визначити стан, у якому перебуває наукова термінологія на 21-му році нашої незалежності, достатньо взяти до рук, наприклад, чинні російсько-українські словники медичної термінології і подивитися, як вони перекладають українською лексему туберкулёз. Ігноруючи традиційний народнорозмовний його синонім сухоти, укладачі цих словників, як правило, подають лише його російсько-латинський варіант – туберкульоз.

А ще варто проаналізувати виступи представників української «еліти», які мали б пропонувати суспільству взірці мовлення, у т.ч. й наукового. Так, один із народних обранців з трибуни Верховної Ради промовляє: «Консенсус іде в тому сенсі, що секвестр і кадастр треба пролонгувати». Усі терміни в цій цитаті є запозиченими, і є великий сумнів у тому, що хтось, окрім самого депутата, зрозумів зміст сказаного.

То чому ж у сучасній Україні, нібито позбавленій колоніальних пут, майже відсутня європейська за своєю суттю практика оригінального термінотворення на національній основі, а окремі пуристичні спроби викликають категоричне заперечення з боку їх противників? Чому досвідчені фахівці самоусунулися від «опитомнення» термінології, а передові кола української інтелігенції виявляють байдужість до цих процесів?

Мовний постколоніалізм

Відповідь на ці запитання одна: Україна досі залишається постколоніальною країною. Головною ознакою її постколоніалізму є те, що багато українців ще не позбулися малоросійської або радянської ідентичності – далася взнаки кількасотрічна асиміляція тубільного населення в панівну, нібито престижнішу, російську мову і культуру. І, ніде правди діти, ця асиміляція триває і в наші дні.

Сьогодні в Україні працюють два основні проекти: перший базується на європейській орієнтації, другий спрямований на євразійську міфічну спільноту, т.зв. «русскій мір» – утопійний, ретроградний, але такий, що має велику підтримку серед значної частини населення України. Який із цих проектів переможе, покаже час. Якщо перший, то українська термінологія, ширше – українська мова – не потоне в океані глобалізації; вона позбудеться російського посередництва й відходитиме від англоцентризму, а отже, збережеться як мова сильна й самобутня.

Але чи варто мовчки вичікувати, який із цих двох проектів переможе? Безперечно, слабша мова не має права на лексичне змішування, бо це може стати початком її кінця; без пуризму вона приречена на поступове витіснення й у кінцевому підсумку – на повне вимирання.

Тут потрібна воля як держави, так і філологічної громади до праці на ниві збереження української мови як головного атрибуту Української держави. Без такої волі наше мовознавство й надалі залишатиметься озброєним «наукою Маркса-Леніна-Сталіна» й перебуватиме в колоніальному стані.

Ірина Магрицька – кандидат філологічних наук, доцент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, журналіст, громадський діяч

Європа?

Як каже класик: "Разруха в галавах!". Бидло, пяне, поламало ворота! Навіщо, комусь ті ворота, не можу зюагнути. 
Довга і терниста наша дорога! 

Протягуючи руки до зірок, люди часто забувають про квіти під ног

  • 06.06.15, 19:39
Протягуючи руки до зірок, люди часто забувають про квіти під ногами.

))))

Хтось сумнівався, що "кому війна, а кому мати різна"?
При таких доходах, чим довше війна, тим більше доходів.

=="Син порошенківця продав бійцям берців на 147 мільйонів
04 червня 2015

ТОВ «Таланлегпром» 19-26 травня отримало низку підрядів від силових структур на постачання берців на 147,23 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».
Військова частина 3078 Національної гвардії України замовила 27 440 пар високих берців на 19,61 млн грн. по 715 грн. за пару. Взуття має бути поставлено впродовж 2015 року.
Міністерство оборони за 127,62 млн грн. замовило 100 тисяч пар берців двох видів – по 701 та 1 420 грн. за пару. Взуття має бути поставлено на склади у різних місцях України до жовтня 2015 року.
При цьому Міноборони не вдалось домовитись з «Таланлегпромом» про поставку ще 40 тисяч берців через відмову фірми поставити їх до кінця червня.
Усі торги проведено за переговорною процедурою, в обох випадках «Таланлегпром» був єдиним запрошеним до участі в переговорах.
Компанія «Таланлегпром» належить Оксані та Андрію Лаврику, сину екс-губернатора Сумської та Чернігівської областей Миколи Лаврика, який торік балотувався до Верховної Ради по округу №161 (Ромни) від «Блоку Петра Порошенка».
Фірма Лаврика стала основним постачальником взуття для військових України після початку бойових дій на Донбасі.
Загалом з моменту заснування «Вісника держзакупівель» у 2008 році було оприлюднено дані про підряди «Таланлегпрому» на 586,43 млн грн." http://nashigroshi.org/…/syn-poroshenkivtsya-prodav-bijtsy…/

***

Можна було запросити на державні посади людей з України, які чудово розбираються в процесах - але замість них запросили або іноземців, або інвестбанкірів, з сумнівним досвідом, які не мають бездоганної ділової репутації. В Мінфін США Конгрес ніколи б не дав згоду призначити Медоффа або керівників Енрон, аналогів Яресько та Маркаровой, які збанкрутували «Актив-банк».