«Слово»

Не было у славистов занятия любимее, чем расшифровывать наше всё — самый главный памятник русской письменности «Слово о полку Игореве». Дело не только в том, что «Слово» было написано очень давно и язык с тех пор поменялся до неузнаваемости. Дело в том, что: а) оно было написано вообще без пробелов между словами, как тогда было принято; б) оригинал до нас не дошел, а дошел только «испорченный телефон», потому что самая древняя запись памятника, имеющаяся у нас на руках, — это копия XVIII века с копии XVI века. И оба копииста наляпали в своих списках такое количество ошибок, что теперь «Слово» содержит больше темных мест, чем самый заумный каббалистический трактат. И вот свои вариации расшифровок этих мест ежегодно предлагали знаменитые филологи, литературоведы, историки и писатели. Переводов «Слова» насчитывается буквально сотни.

А потом произошло пришествие Олжаса Сулейменова. Этот казахский Чингисхан от филологии устроил славистам такой разгром под Калкой, что они не могут отойти от потрясения до сих пор. В своей книге «Аз и Я» Сулейменов разобрал большинство темных мест «Слова» — легко, непринужденно и отвратительно убедительно. Будучи тюркологом, специалистом по тюркским языкам, он без каких-либо проблем понял «Слово» лучше любого слависта-русиста. Потому что, оказывается, это произведение написано на страшном русско-славянско-половецко-кипчакском жаргоне, то есть кишмя кишит тюркизмами, которые автор вставлял в текст с той же непринужденностью, с которой сегодняшний менеджер говорит об офшорах, стартапах и прочих краудсорсингах.

Выяснилась масса любопытных вещей.

«Куры города Тьмутаракани», до которых «доскакаше» один из героев, наконец перестали кудахтать. Эти птички, так смущавшие веками переводчиков, оказались обычными стенами: «кура» — у тюрков «стена».

«Дебри Кисани» из темных лесов, окружавших великий русский град Кисань, неизвестно, правда, где находившийся и куда потом девшийся, превратились в «дебир кисан» — «железные оковы».

«Тощие тулы», хоронившие князя, обратились из совсем уж фантасмагоричных «прохудившихся колчанов» в худых вдов, обряжавших князя в последний путь. Ибо у тюрков «тула» — это «вдова».

«Птица горазда», над которой тоже сломали голову многие переводчики, переводя ее как «очень быструю птицу», стала «горазом», то есть по-тюркски — петухом.


И так далее и тому подобное. Смысл всего произведения в результате этих многочисленных изменений оказался кардинально новым, текст — почти неузнаваемым.

Сказать, что слависты обиделись, — значит ничего не сказать. Книгу Сулейменова встретили гробовым молчанием. Ее существование как бы просто проигнорировалось. Но с тех пор ни одного нового перевода «Слова», ни одной серьезной работы о нем больше не выходило. Потому что писать о нем, не принимая во внимание правок Сулейменова, теперь невозможно. А признать их нестерпимо обидно.

"україна погодилася на захоплення землі корпорацією «монсанто»

Правильний підхід нинішньої влади - дерибанити - так дерибанити. Розпочати вхід ГМО - це дуже по їхньому.
"УКРАЇНА ПОГОДИЛАСЯ НА ЗАХОПЛЕННЯ ЗЕМЛІ КОРПОРАЦІЄЮ «МОНСАНТО» В ОБМІН НА 17-мільярдний кредит ВІД МВФ
1/17/2015 7 Comments

Picture
Христина Сарич
Global Research , 11 січня , 2015 г . 
Переклад: В. тушканчики 
Справжній інтелігент ніколи не скаже: "Як була дура-дурепою, так нею і залишилася". Він скаже: "Час над нею не владний" ... Всесвітній Банк і МВФ допомагають Біотех вести війну на Україні. Можете бути впевненими, що те, що відбувається на Україні, тепер глибоко прив'язана до інтересів "Монсанто", "Доу", "Байєра", і інших великих гравців на ринку шкідницького сільського господарства.

У "Монсанто" на Україні є офіс . Це, звичайно, не обвинувальний вирок, але це нічим не відрізняється від звички США влаштовувати військові бази там, де вони хотіли б залучити політичний контроль. Відкриття офісу збіглося із захопленням земель і з позиками від МВФ і Світового Банку для однієї з найбільш ненависних в світі корпорацій - на придбання активів для Біотех.

Спочатку, в цій країні була заборона на приватне землеволодіння - але тепер він скасований, "як раз вчасно" для того, щоб Монсанто проклав собі дорогу на Україну.
Насправді, невеликий політичний маневр з боку МВФ дав Україні 17-мільярдний займ, - але тільки з умовою, що вони відкриються для біотехнологічної обробки землі і для продажу з боку Монсанто шкідницьких культур і хімікатів, - щоб зруйнувати сільгоспземлі, які вважаються одними з найбільш незайманих в Європі. У таких ділків в сфері обладнання для біотехнологій як, наприклад, Deere, тепер буде, разом з виробниками насіння Дюпонт і Монсанто, справжнє свято. Під видом "допомоги", зроблена заявка на великі земельні багатства України. А це - третій за розмірами світовий експортер кукурудзи і п'ятий за розмірами експортер пшениці. У України є глибокі та насичені чорноземи, на яких може рости практично все, що завгодно, і є можливість виробляти великі обсяги генномодифікованих зернових культур, що і змушує біотех кинутися на їх придбання. Як повідомляє "Ecologist", з посиланням на Інститут Окленда: В той час як Україна не дозволяла використання генетично модифікованих організмів (ГМО) в сільському господарстві, стаття 404 договору ЄС, що відноситься до сільського господарства, включає в себе положення, в цілому залишився непоміченим: вона вказує, серед іншого, що обидві сторони будуть співпрацювати в розширенні використання біотехнологій. Не існує жодних сумнівів, що це положення відповідає очікуванням АПК. Як зауважив Майкл Кокс, директор з досліджень інвестиційного банку Piper Jaffray, "Україна і, більш широко, Східна Європа, є одним з найбільш перспективних ринків зростання для гіганта в сфері фермерського обладнання Deere, а також виробників насіння Monsanto і DuPont". Ця нація була житницею Європи - а тепер, як акт біо-війни, вона перетвориться на пустелю, як і безліч американських сільськогосподарських угідь, через рясний розпилення гербіцидів, виснаження грунтів, і в цілому порушень цілковитою екосистеми. Метою державних установ США є підтримка захоплення України для біотехнологічних інтересів (в числі інших стратегій, пов'язаних з рушаться кабалістской банківською системою, від якої Росія, наприклад, відмовляється в світлі нових угод по БРІКС і створення власної платіжної системи під назвою SWIFT). Це дуже схоже на настільки бажане Біотех придбання Гавайських островова земель в Африці. Українська війна має безліч граней, які не виставлених напоказ для широкої публіки, - і будьте впевнені, що руки Біотех теж засунуті в цей горезвісний шматок кукурудзяного пирога.

Лядська шляхетність...

Не треба розколупувати рани!.
Закликають польські друзі.При цьому в Польщі створюють фільм "Волинь".
Про геноцид(!!!)поляків українцями.
На основі оповідань Станіслава Сроковського "Ненависть".
Якоби з дитячих спогадів пана Сроковського.
Що ж запамятав пан Сроковський з дитячих літ?
Він запамятав,як УПА "проводили геноцид поляків".
Звідки він міг це запамятати?
З рідного села Гнильче,де прожив дитячі роки.
Що ж відбулось в селі Гнильче?
В селі Гнильче 18 серпня 1944 року група вояків УПА убили 
1 поляка за співпрацю з НКВД і спалили кілька польських хат.
Наступного дня поляки разом з відділом НКВД напали на село,
вбили 22 українців(19 відомих поіменно) і спалили українську частину села.
До 45-річчя від часу спалення села облаштовано криницю “Джерело пам’яті” а до 65-річчя памятник убитим односельчанам.
От з таких дитячих спогадів і написав пан Станіслав Сроковський свої оповідання про "геноцид поляків українцями",
які стали основою для створення фільму.
Завтра польські друзі мені напишуть:"Навіщо ти роздрапуєш рани?"
А післязавтра вся Польща побіжить дивитись фільм "Волинь"
написаний на основі цілком брехливих,зманіпульованих 
якоби "спогадів",де вбиті українці перетворились на поляків,а 
спалене поляками українське село перетворилось "на спалене бандерівцями польське село".
Як вже це все надоїло.....
P.S.Після того фільму ненависть поляків до українців виросте,що би там хто не казав(ми знаємо,що яскраві картинки з екрану впливають на свідомість більше,ніж сухі факти і числа).
А українці з чистою совістю можуть казати:"Показане в фільмі є брехнею"(Бо в цьому конкретному випадку так і є).
То для чого роздрапувати ті рани,і хто роздрапує ті рани?