Люлька

     Люлька в козака служила не тільки знаряддям для куріння, а була предметом гордості та навіть символом козацької честі...     Один із найкращих знавців козацької старовини, Дмитро Яворницький, писав колись, щозапорожці знали два види люльок: коротенькі люльки, що їх козаки називали "носогрійками",і "люльки-обчиські" чи інакше люльки товариські з чубуками в три аршини довжини.     
      "Обчиські" люльки вживалися запорожцями за часів спокою або довгих стоянках, коликозаки могли спокійно лежати десь у вільному степу біля вогнища, розповідати цілі епопеї своїх пригод та розкурювати люльки з довжелезними чубуками. У походах козаки курилиз носогрійок, бо ці люльки зручніші в дорозі і менше витрачають тютюну.  
      

                 
     Люльки, як об"єкт народного мистецтва, зберігаються ще й досі на Гуцульщині, там вони робляться з носяжної і мельхіорової бляхи, зрідка трапляються і відлиті люльки...     Невід"ємною частиною люльки є багатоорнаментована протичка для проколювання тугонабитого в люльку тютюну. Протична прикріплюється ланцюжком, "ретязком", до череса.     Гуцульщина - це єдине місце в сучасній Ураїні, де ще народним способом виробляють та гарно орнаментуються люльки та все те, що до них потрібне.