В самом начале своей жизни каждый из нас подобен цветочному бутону - так же закрыт. Только после того, как бутон получит тепло от солнечных лучей и питание из почвы, он раскроется и станет видна вся красота таившегося в нем цветка. Точно так же человеческая личность с самого начала жизни нуждается в тепле человеческой любви и питании, то есть в родительской заботе, для того, чтобы раскрыться и обнаружить всю неповторимую красоту, какую Бог вложил в каждого человека. Все мы являемся произведениями тех, кто нас любит или отказывает нам в любви. (Джон Пауэлл.)

Однажды утром ты проснешься и поймешь,как она тебе дорога...Но когда этот день придет, она будет просыпаться с тем,который понял это раньше...

Самое страшное преступление - играть с сердцем девушки, когда знаешь, что она тебя любит...

Взлетает лишь тот, кто не жалеет сил на разбег.

Слова песни Бумбокс - Віддаю
Подаруй мені цей вечір, той ранок
Я відчуваю ти вино, а не вода
Я з тобою як на рингу з Накано
Кода, кода, ай, шкода, шкода.
Змінюватися не обов’язково
Ти вчора білою була, тепер руда
Нам з тобою було справді кайфово
Ти тепер кохаєш Вову, це не біда.

Віддаю як я тебе, сам не знаю
На ногах не стою, падаю
Я тікаю, вони наздоганяють
Задарма віддаю, I’m telling you.

Він тепер тобі все-все дозволяє
Він такий, яких із золота тільки ллють
Та чому за двох я й далі башляю
Якщо я тебе йому віддаю?
Ти закохана, знайома з батьками
І вони для вас і мелють і кують
Що забула в мене вдома - Муракамі?
Роздягаючись, книжок не віддають.

Віддаю як я тебе, сам не знаю
На ногах не стою, я падаю
Я тікаю, вони наздоганяють
Задарма віддаю, I’m telling you.

Краще вже ніяк, ніж абияк
Витирай свій тон, змивай свій лак
Краще вже ніхто, ніж аби хто
Буду одинак, я одинак.
Краще вже ні з ким, ніж аби з ким
Є ще шахи, гольф, журнал "Максім"
Краще вже нічого, ніж казна-що
Відпускаю, па-па, я пішов.

Віддаю як я тебе, сам не знаю
На ногах не стою, я падаю
Я тікаю, вони наздоганяють
Задарма віддаю, я telling you.

Втирала ваксу плакса, я в слакси влазив
Є підозра, що магнітофон в дитинстві зглазив
Підхопив, надихнув, підштовхнув заразу
Тільки музичку почую акаю одразу
Грув доводить до екстазу, мабуть, має мазу
Захворіли ми на бумбокс - остання фаза
Розкриваю пошепки думки поки жую канапки
Потім розкриваємо ми лапки і ваші лапки
Ллються, ти лише лови, елементи мови
Хто ви, я серйозно вас питаю, хто ви?
Краще б я копав грядки, одягав запаски
Хто нам цю чуму привив, розкажіть, будь ласка
Ви ж такі обізнані, ви ж такі натаскані
Хай вам що не заспівай - все піде поразками
Хором завело нас всіх одним мотором
Сцена - вулиця і ви сьогодні наші монітори

Приспів: (2)
Хворі ми хворобою однією
На щастя ще не вигадали від неї панацею
На голову мов злива впала ця вразлива манія
Діагноз - меломанія, в нас з вами - меломанія

І все як завжди, міняєм враження ми на смарагди
Будемо з вами правдами-неправдами, справді
Тоді коли закінчаться справи, зима розстане
І всі свої крапки над літерою і розставлять
Київський хостінг три роки поспіль
Вже скоро досить, і мене, якщо відверто, то тримає й досі
Втикози стали тривалими, продукти валовими
Комусь сподобалися, когось давним давно дістали ми
І не питай ти продав-купив кого
Ледве мене не продавали самого
Те, що вчора було ого - сьогодні так собі
Кожен поволі шлях будує сам собі

Приспів

Give us your money melo-melo-money,
Give it up your money, melo-melo-money
All of your money, melo-melo-money
Givi-gip nep-nep never-never give up
Give up give up give up give up your money
melo-melo melo-melo melo-melo-money
Give it up, give it up, say say say...
Say "never give up".

Хворі ми хворобою однією
Здається, що і ви вже заражаєтеся нею
На голову мов злива впала ця вразлива манія
Діагноз - меломанія, в нас з вами - меломанія

Слова песни Бумбокс - Історія
Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів 
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали. 

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом 
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.

Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає. 
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити? 
Нема причин. Їх не було, повір. 
Коли проходить день і наступає вечір 
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.

Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов