Когда шуткам приходит конец ))

Приблизно півтора року тому, жіноча частина колективу вибирала з-поміж політиків найсимпатичнішого чоловіка. З суперечками і масними жартами обрали кількох. 

Мене нечистий потяг за язик пожартувати про створення фанклубу. З того часу багато води спливло. Забули і про фанклуб і про його учаників. Про всіх..., крім мене. Тепер в офісі, є улюблена гра. Шеф питає: "А що з цього приводу думає твій улюблений політик?" Мені доводиться вигадувати "правдиву історію", такий собі монолог політика. 

І вчасно би згадати мудрість: Не дозволяйте своєму почуттю гумору завести вас задалеко.  

Жарт закінчився сьогодні, коли один з колег, приніс мені записку-автограф від цього політика. Записочка дуже схожа на валентинку, з сердечками )))