Про культуру, День Незалежності та Крим.

Про Культуру. Я хоч іще й не підстаркувата людина, але вже в повному розквіті сил. Отож підліткові шмарклі – то вже пройдений етап мого життя. Але буває як накриє, як наверне хвиля романтизму, хоч святих винось. Отож припекло мені вірша намилити про кохання. Та от лихо, ніяк риму до слова «болт» підібрати не можу.

Іще про культуру. Російські окупанти потягли до своєї нори із Криму 38 полотен відомого художника Айвазовського. Ніби то на виставку у Третьяковській галереї, до того ж з нагоди двохсотріччя з дня народження славетного майстра. Потягли вже місяць тому, а ювілей святкуватимуть аж у наступному році, майже як циган кожуха продає. Обіцяють повернути у листопаді, за півроку до ювілея митця! Як у таких випадках каже стара патика Лавров – дибіли бля. Отож, чи повернуть чи ні? То вже ніяких гарантій. На порядність росіян сподіватись – як лайно в гору підкидати, спочатку весело всім, а потім весело не всім. Кажуть виставка у Москві користується неабияким попитом, дуже москалики до культур охочі. Тож на місці ялтинців я б занепокоївся – прокинуться якось вранці, а Ластівчине Кубло вже десь на Рубльовці «експоніруєтся». Для мене ця тема близька, у малюванні я сам незграбний, до того ж професійно оцінити чужу роботу не можу, Господь хисту не дав. Тож мені особисто подобаються твори  людей, які малювати вміють і що важливо – коли я розумію що саме майстер написав. Роботи Айвазовського мені дуже подобаються і коли мені траплялося побувати у Феодосії, я не втрачав нагоди завітати до його галереї.

Про культуру в маси. Хто бував у Феодосії, той знає, у маленькому містечку є дві туристичні принади – Чорне море та галерея Айвазовського. Без моря та галереї, Феодосія сумне та жалюгідне місце. Є ще музей Мухіной, це вже «на любітєля». А якщо я не помиляюсь, липень та серпень – самий що не є розпал туристичного сезону. Картини вивезли ну дуже вчасно, а повернуть, якщо повернуть, у пусте місто, з щасливими жителями рідної гавані. Як про те базікав пенсіонер що бачив Леніна – єто контрпродуктівно! З іншого боку, навіщо військовій базі мистецтво? Досить пропагандистських плакатів – «тяні носок», «учі устав», «будь бдітєлєн». Цей випадок – лишень маківка айсберга. Але й зайвий привід замислитись хлопчикам та дівчаткам з бавовняними макітрами, що нові хазяї донецьких та кримських латифундій, клали той самий «болт», до якого я так і не підібрав риму і на вас і на ваші наївні сподівання. А єдині люди, яким хоч трошки, хоч на хвилинку, хоч на цівочку цікава ваша доля – то ті самі фашисти та біндєровці, яких ви так натхненно ненавидите та вважаєте джерелом ваших негараздів. З чим я вас і поздоровляю жалюгідні нікчеми.