Про кохання!

Вітер дме, про щось дротами шепче

Старий пес з калюжі воду хлепче

Коли минатимуть останні мої дні

Я пригадаю всі свої любві.

І ту руденьку і ціцькату

І худорляву і мордату

Усіх, кого кохав я до безтями

І вдень і навіть темними ночами.

Невтомний Купідон стріляв у мене безпощадно

Як вмів, так попадав, у дупу, меж плечами

Частіше всього цілив прямо в серце

Крилатий коротун з коротким «перцем»

Отож влюблявся я на ліво та на право

По три рази на день, навіть таке бувало

На веліку гасав з гітарой за спиною

Пісні волав дівчатам про кохання під луною.

Когось уже забув, когось я пам’ятаю досі

А декого і зараз згоден «поматросіть»

Але уже своє беруть года

Бажання й сили є, а часу – не всігда.

Сім’я – онуки, діти, та робота

Лібідо досі пре, та інші є турботи

Я не шкодую, в кожнім віці є своє зернятко

Коли ти молодий пустун, коли дорослий дядько.

Скажу Вам чесно, друзі та подрузі

Життя нас не жаліє, тримає у напрузі

Та в кожній миті є свій неповторний смак

Його відчути – це від долі знак.

Отже за Вами в цих поезіях останнє слово

Пишіть його, чи не пишіть, це не обов’язково

Кохайте і кохайтесь люди із людями

Та не кохайтесь друзі та подрузі з …