Риби в акваріумі( читай -українці): - Як он тим сердегам на полицях (читай - білорусам) не пощастило.....

<font

Экс-президент Украины Леонид Кравчук считает, Виктор Ющенко стал президентом случайно, не имея для этого необходимых качеств.

«Из Ющенко – такой президент, как из меня курица. Я не ходил на Майдан, потому что я знал, что они пустозвоны. Я говорил, а мне не верили», — сказал Л.Кравчук в интервью «Радио Свобода».

«Обмануть людей можно очень просто. Виктор Ющенко нормальный человек, только он ненормальный Президент. Не каждый может быть президентом. Он случайно был избран президентом. Как человек он нормален. Он, скажем, провозглашал украинские лозунги, он говорил о Голодоморе. Он говорил о языке, он говорил о европейском выборе. Говорил и верил в это! А сделать не мог!» — заявил экс-президент.

Главной же причиной неудач В.Ющенко Л.Кравчук считает, что у того «не оттуда руки растут».

Зеркало недели

Суд вынес сыну экс-прокурора одного из районов Днепропетровска Дмитрию
Рудю приговор, согласно которому он лишается свободы на 5 лет. 20
октября прошлого года он насмерть сбил трех женщин на пешеходном
переходе.

22листопада, на День Свободи, на Майдан прийшло одна-дві тисячі людей. Здавалося б, ніби все погано, всім зрозуміло, що потяг України йде під укіс, ніякий перспектив немає, і так неефективна держава стає все більш неефективнішою – а масштабної протестної енергії немає. Чому?

Напевно тому, що в матеріальному плані не так все погано, в усякому разі люди не відчувають поки достатньо злоби, щоб масово йти під стіни владних будівель. Так, ми бачимо протести афганців, чорнобильців, вже є жертви. Але такого, щоб до мільйонів горлянок приставили такий ніж цілковитого зубожіння, щоб ці мільйони вийшли на вулиці – такого немає, і в найближчі місяці не буде.

Але головна причина, я гадаю, в тому, що немає альтернативи тій державі, яка є, її владі, її політикам, її інститутам, її законам.  Що таке альтернатива? Загалом, це дві речі. По-перше, це модель ІНШОЇ  України, яка могла б складатися з її сенсу (цінностей, принципів, візій, ролей, місій для всього світу тощо) та  механізмів реалізації цього самого сенсу - бачення інших систем управління державою, фінансами, регіональною політикою, інших систем освіти, медицини, правоохоронної системи і так далі. А по друге – це ІНШІ люди, що пропустили цей максимально насичений образ ІНШОЇ України з усіма концептуальними складовими через свою кров, стали носіями ідеї ІНШОЇ України і які здатні її реалізувати.

Альтернативи, як одночасної суми цих двох компонентів,  насправді ніколи не було за всі роки незалежності України. Це були або різного роду та якості теоретичні документи, які ніхто не збирався виконувати. Або це були люди, які не мали ніяких концепцій, але була віра що вони ІНШІ. Зараз немає ні першого ні другого – ІНШИХ , ґрунтовно пророблених, що можуть комплексно відповісти на  основні українські питання, ідей та сенсів в суспільстві не бродить. Людям, які називають себе ІНШИМИ, мало хто вірить.

І загалом, це правильно. Все починається з ідеї, мрії, якщо хочете. Спочатку було Слово. Тільки після цього людина, що ідею розділяє, починає нею жити і намагатись її втілити в життя. Поки немає ІНШОЇ ідеї, іншої Мрії, іншого образу, іншої концепції, не буде ніяких ІНШИХ людей, їм просто нема чого нести в своїй свідомості, що реалізовувати, за що боротися.

Уявіть – ваша компанія заблукали в лісі, пішов дощ, день закінчився, темрява. Холодно, голодно, вогко – ПОГАНО. Всім очевидно, що з цим треба щось робити, що там, де ви є, знаходитись більше не можна. Але куди йти? Неясно. Хтось починає дивитись на проступаючи зорі, щоб знайти хоч якийсь дороговказ, хтось шукає мох, щоб визначити, де північ, хтось просто кричить, що треба йти, а хто не йде – той «тєрпіла». З конфлікту «не влаштовує те, що є» плюс «немає альтернативи» наступає депресія, нуль енергії. Врятувати може тільки чітке рішення всієї компанії, куди в принципі треба дістатися (на трасу, в найближчу базу відпочинку, в село),  в якому конкретно напрямку рухатися, і вибір людей, які вестимуть. І вже перший успіх, перше мерехтливе світло вдалечині змінить настрій вашої компанії, залунає пісня, і шлях буде пройдено.

Ми з вами заблукали, і заблукали капітально. Є люди, які пророкують – зима 2012-2013 буде настільки жорстока і кризова, настільки сповнена конфліктами на всіх рівнях (народ/влада, між олігархічними групами тощо), які будуть обумовлені відсутністю ресурсів,  що після неї може постати питання існування нашої держави взагалі.

Отже, невідкладно нам потрібна Мрія, нам потрібний малюнок іншої держави, стратегія і тактика дій на найближчі роки, і нам потрібні люди, які тактиками реалізовуватимуть стратегію. Де все це взяти?

Я бачу лише один спосіб – створити ці документи самим. Десятки тисяч людей в тисячах груп по всій країні мають взятися за дискусії, результати яких мають викладатися в загальнодоступному для всіх інших місці за принципом баз знань – структурованих, з ключовими словами, текстів, пов’язаних один з одним, що вкладаються в загальну систему.

Хтось візьметься за Мрію. Хтось за онтологічні рівні – що таке Україна взагалі, що вона має, що може набути, на що має спиратись і яка її місія, роль?  Хтось за функціональну модель держави – яка має бути структура державного механізму і в ній мають бути пріоритети. Хтось за систему виборів. Хтось за бачення розвитку своїх міст. Хтось за описи можливих конкретних проектів на основі прочитаного. Хтось за методики обговорень. Хтось за тактику переходу до Нової України, Другої республіки – в разі, якщо буде ясно, що вибори такого завдання не вирішують.

Бажано, щоб ці обговорення проходити не тільки в Інтернеті, а й в реальності. Щоб люди бачили очі опонентів і однодумців, вчилися висловлювати свою думку і слухати іншу, вчилися знаходити спільну мову. Вчилися народжувати тексти. Вчилися народжувати команди. Вчилися народжувати спільноти.

Саме в таких дискусіях і почнуться контакти людей «одної крові». А від дискусій треба буде переходити до реальних справ, реальних проектів – коли стане ясно, що конкретно треба робити, і то в максимально ефективний спосіб і то з максимально широким ефектом. В реальних справах проявляться люди, з якими можна мати справу. Яким можна довіряти. Які можуть бути лідерами. Які можуть піти у владу і представляти суспільні інтереси. Які матимуть компетенцію створювати нову державу.

Я гадаю, в найближчі час з’являться приклади текстів про те, яку Україну ми хочемо – над цим працює кілька груп, зокрема ВікіСітіНоміка, Центр розвитку суспільства, закінчився конкурс «Україна моєї мрії». Є пропозиції по форматам реальних обговорень. Є можливості організувати базу знань. Є думки, як запустити обговорення так, щоб воно пройшло системно. Чи пройде весна наступного року у вируванні мільйонів умів? Чи буде створено модель Другої республіки? Чи пройде вона через серця українського народу, який, подібно до вимогливого клієнта, чітко оголосить – «Хочу це!»?

Дуже хотілося б.

Саме система широких обговорень суті Другої республіки може стати основою створення нового громадського руху, що буде готовий не лише змоделювати Нову Україну, але й візьме відповідальність за перехід до неї, можливо і в результаті другого Майдану, за взяття всіх державних процесів під свій контроль та закладення фундаменту поступу нашої держави, фундаменту нашого Майбутнього.

Це буде Рух колективної української Думки, що має стати Реальністю.

Обращаюсь ко всем жителям Донецка и лидерам общественных организаций
и движений! Призываю всех незамедлительно поднять членов гражданских
организаций и защитить людей в Донецке. Власть не только растоптала
достоинство каждого человека в нашей стране, она растоптала людей
физически. Все донетчане, которые ...не желают быть
затоптанными в асфальт сапогами распоясавшихся прислужников стаи
шакалов, чувствующими полную безнаказанность, окружите чернобыльцев
живой стеной. Давайте выстроим мощную горизонталь, способную
противостоять бессмысленно-жестокой властной вертикали! Требуем от
губернатора увольнения всех причастных , санкционировавших и проводивших
расправу над беззащитными людьми. Всех – в отставку и к народному суду!
Наш гражданский долг, наше человеческое достоинство требует одного –
дать отпор произволу и не допустить повторения донецкой бойни. А это
возможно только общими силами, когда мы станем плечом – к -плечу с теми,
кто сегодня нуждается в нашей поддержке. 29 ноября в 10 часов утра
состоится акция чернобыльцев под Кабмином в Киеве. Призываю всех
украинцев, которые хотят изменений в нашей стране, присоединиться к
митингующим. Нет человека, который был бы как Остров, сам по себе… ;
смерть каждого Человека умаляет и меня, ибо я един со всем
Человечеством, а потому не спрашивай, по ком звонит колокол: он звонит
по Тебе.

Кількість українців з 1926 по 1939 рр. скоротилася з

31,195 до 28,111млн., тобто на 11%. За цей же час кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 млн., або на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16%…

23 докази геноциду й жодного спростування

Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.

Якщо Голодомор – не Геноцид, а  "спільна трагедія", то як так

сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій,мало б становити 37,246 мільйона.

А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники

троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.

Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року? За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з

31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.

Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді. І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер

Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:

· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість

загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.

 · Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні

застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?

· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у

1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.

· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?

· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення? 

· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за  кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та  Білорусії - не згадує жертв голодомору?

    · Чому тільки щодо населення Українибуло ухвалено постанову, яка  запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів? · Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після

того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?

   · Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято

постанову,згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?

   · Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце

вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?

  · Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних

репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?

      · Чому про Голод у Поволжі 1921-1922років у СРСР можна було вільно

писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття?

      · Чому під час Голодомору в Українів 1932-1933 роках СРСР експортував

за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?

      · Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР.

Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською  мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?

       · Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?      · Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських

керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?

   · Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти

низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?

    · Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли,як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду вУкраїні і сказав Постишеву: "Ты, Паша назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?       · Чи довіряє Віктор Януковичматеріалам з`їзду КПРС і самому

Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".

      · Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справСРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.       · У своїх спогадах радянськігенерали зізналися в існуванні такого

наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.

    · Згідно зі спогадами американського державного секретаря

Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.

  

· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?

 

Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.

      А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руського міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).       Суспільство поділено на тих, хтосолідаризується з жертвамиГолодомору й тими, хто його організував.     У заявах щодо Голодомору, так само як і в інших заявах, котрі стосуються питань історії, українське керівництво стає однозначно на бік Росії, а не на

бік української національної ідентичності, яка є постгеноцидною і формується в дуже складних умовах. Це означає, що для нинішнього керівництва Україна є, по суті, чужою - з нею поводяться як із засобом для отримання коштів, а не як із Батьківщиною.

      Сьогодні слід усвідомити, що нашесуспільство поділене не на Схід і Захід, а на тих, хто солідаризується з жертвами геноциду 1932-1933 років, і тих, хто з тими, хто організовував і здійснював геноцид. Останніх – незначна меншість. Але вони добре розставлені.       У Партії регіонів є багато людей, які тутне народилися і які не мають

родичів в Україні. І звичайно, їм не так близька наша історія. Але коли ти приходиш на чужу землю, твоя цивілізованість визначається тим, чи шануєш ти могили цієї країни. Власне, людська цивілізація почалася з ушанування могил. Так власне історики та археологи визначають початок людської цивілізації. До того, як люди почали вшановувати могили, вони були дикунами.

      Судячи з дій влади, не можна виключати,що поставлено й виконується завдання ліквідації Української держави, із забезпеченням матеріальної винагороди її ліквідаторам.       Очевидно, що постгеноцидний характер України послаблює нашу країну, дає

можливість робити з нею те, що влада робить сьогодні. Може, ще й тому влада не бажає чесно думати й говорити про Голодомор?

Олександр Палій, історик