Панегірик великому неписьменнику.

Всі статті | Версія для друку :: Додати


Ви не читали його книг, та прізвище усім відоме.

Він генієм зробитись встиг, поки народ реве та стогне.

Його рукописи живуть у бородатих анекдотах. Ахметова і Чехов звуть його Проффесором достоту.

Він – реформатор усього (що не реформа – авантюра). Ми любимо за те його, що не чіпав літературу!

Попавсь би нам дурний пахан – почав би вчити нас читати:

– Знай Беспощадного, пацан!

– Франка й Шевченка забувай ти!

Цей не нав’язує свій смак, хоча й прибріхує розкуто з неситим бісиком в очах: де б, що б красиво «умикнути»?

Хоч він Феміду згвалтував, ще феня – не державна мова.

Хоч Межигір’я, сука, вкрав – митцям залишив дієслово.

Йому рукописи несуть, автограф ставить він слухняно... Сам чи не сам писав – не суть: словесність не чіпає, й славно!

Хоч неписьменний государ, а літераторів не гонить.

Цим заслужив він гонорар.

Усі шістнадцять міліонів.