....і мій день теж. Я ж Оксана, Ксюха, Ксеня, Ксюша ...називайте як хочете. Хотіла прочитати що значить імя Оксана, а потім подумала:"А що для мене значить це імя???".. ну вот що получилось:

Окраса свого імені.

Красива душею.

Своя серед своїх.

А може вона особлива???

Ніжна почуттями.

А вона така яка є - неповторима.

Якось одна чемна і добре вихована мишка, що мала симпатичний домашній вигляд, відчайдушно тікаючи від кота, опинилася у пивниці багатої вілли. Там було зовсім темно і мишка впала до якоїсь дивної калюжі. Це був добрий коньяк, що витік через попсутий отвір дубової бочки. Мишка несміливо лизнула дивну рідину. Смак їй сподобався. Це було щось міцне та запашне і гріло горло, мов вогонь.
Коли вона "випила" цілу калюжу, то нараз випросталася, вдарила себе лапками у груди, скорчила грізну міну і заволала: "I де той кіт?"
Дуже багато людей у нашому часі мають хіба що мишачу відвагу.

Всіх нас щодня оточують найрізноманітніші можливості (серед них і можливості любові, дружби, довіри і тд і тп.), але часто ми дозволяємо страху перешкодити нам використовувати їх.
Так. Страху. Ми не йдемо до інших із-за страху бути знехтуваними ми не говоримо про свої відчуття із-за страху насмішок, і ми не довіряємо себе іншій людині із-за страху болю втрати.

                                                ***

Молодий студент, який прагнув працювати для добра людства,
одного дня пішов до св. Франциска Салезія і спитав його:
– Що маю робити для забезпечення миру у світі?
Святий Франциск, посміхаючись, відповів йому:
– Для початку не гримай так сильно дверима.

Малі суперечки завжди викликають великі свари і незгоди.
Багато розлучень починається від панчіх, забутих під ліжком. Але
й велика любов виростає з малого.

КРАМНИЦЯ
Одному юнакові приснилося, що він увійшов до великої
крамниці. За прилавком стояв ангел.
– Що ви продаєте? – спитав юнак.
– Все, що бажаєте, – чемно відповів ангел.
Юнак почав перераховувати:
– Я хотів би припинення у світі всіх воєн, справедливості
для покривджених, терпимості та щедрості до чужинців, любові в
родинах, праці для безробітних, єдності в Церкві і... і...
Ангел перервав його:
– Вибачте, пане, ви мене не зрозуміли. Ми не продаємо
плодів, а тільки насіння.

Цю притчу я присвячую свому новому другові...справжньому другові...

 

ДВОЄ ДРУЗІВ
Старший називався Франк і мав 20 років. Молодшого звали Тед і йому було 18. Разом вони проводили багато часу. Іх дружба сягала ще молодших класів школи. Разом вони прийняли рішення піти до війська. Перед виїздом з дому склали присягу перед собою і перед родинами, що берегтимуть одне одного.
Їм пощастило і вони опинилися в одному батальйоні. А далі їх послали воювати. Це була страшна війна, що точилася посеред розпечених пісків пустелі. Якийсь час Франк і Тед перебували в обозі. Та ось одного вечора надійшов наказ здійснити рейд на ворожу територію. Вояки, під пекельним вогнем супротивника, ішли вперед цілу ніч. Зранку добралися до якогось села. Проте Теда не було. Франк кинувся його шукати, аж напіткав прізвище друга у списку пропалих безвісти. Франк підійшов до командира із проханням дозволити йому рушити на пошуки.
- Це надзвичайно небезпечно, - сказав командир. - Я уже й так втратив твого друга, а ти хочеш, аби позбувся й тебе? Там іде страшна стрілянина.
Проте Франк, попри все, подався шукати Теда. Минуло кілька годин, заки він знайшов його. Тед був смертельно поранений. Франк обережно узяв його на плечі. Але тут зненацька пролунав постріл. 3 останніх сил Франкові таки вдалося донести друга до табору.
- Чи ж варто було вмирати, аби рятувати вбитого? - спитав командир.
- Так, - прошепотів Франк. - Перед смертю Тед вимовив: "Я знав, що ти прийдеш".

МАЙЖЕ НІЧОГО
- Скажи мені, скільки важить сніжинка? - запитала синиця голуба.
- Майже нічого, - відповів голуб. Тоді синиця розповіла йому таку історію:
- Якось я відпочивала на сосновій гілці, аж раптом почав падати сніг. Це навіть не була заметіль, ні, лише кружляли легесенькі сніжинки, легенькі, мов сон. Оскільки в мене не було інших занять, то я розпочала рахувати сніжинки, що опускалися на мою гілку.
Їх упало 3.751.952.
Коли ж легенько і тихенько упала 3.751.953-тя сніжинка, таке собі майже нічого, як ти з цього приводу висловився, - гілка зламалася...
Оповівши це, синиця відлетіла.
Голуб, великий авторитет у галузі миру ще з часів Ноя, на хвильку замислився, а потім промовив:
- Можливо, потрібно ще тільки однієї особи, аби у світі запанував мир?
Подумай, а може, бракує тільки тебе?

Ця пісня (хоч і не з нових, і боян...і тд. і тп.) підходить під мій настрій: і не сумний і не радісний, може трошки замріяний......а може через те що, погодка надврорі не дуже.....

Одним словом...приєднуйтесь!!!

Офісна хвороба – це... до обіду хочеться їсти, після обіду хочеться спати й постійно переслідують думки, що тобі мало платять! :) ...

А ви як думаєте????

....а самі ви вмієте любити? Хочете підтримки ближніх???...а самі ви вмієте підтримати своїх ближніх…Хочете бути щасливими???…а самі …кого ви зробили щасливим???

 

Все таки хороша приказка : «Поводься з іншими так, як би ти хотів щоб вони поводились з тобою….»

 

Коли прийде кінець Вашого життя, єдине, що буде мати якесь значення – це любов, яку ви віддали і отримали.

 

Життя має смисл – коли ми живемо для когось, коли ми живемо цією людиною, коли серце здатне відчувати, радіти і любити……задумайтесь…..

 

Пусть будет в жизни все что нужно

Чем жизнь бывает хороша –

Любовь, здоровье счастья, дружба,

Всегда влюбленная душа!!!

Тринадцятилітній хлопчик прогулювався з мамою пляжем. Нараз спитав її:
– Мамо, як вберегти приятеля, якого дуже любиш?
Мама подумала трохи, потім, нахилившись, набрала в жмені
піску. Одну руку стиснула в кулак і пісок почав вислизати поміж пальців. Чим більше стискала кулак, тим більше пісок вислизав.
Другу руку, натомість, тримала відкритою і пісок залишився в ній.
Хлопчик зі здивуванням спостерігав, а потім радісно крикнув:
– Розумію!