Свято ковалів у місті Івано-Франківську.

В місті Івано-Франківську з 6 по 8 травня проходить чудове свято ковалів. Воно вкотре здивує глядача своїми майстр-класами, художніми виставками творів майстрів-ковалів та духом справжніх приборкувачів заліза.  Отож запрошуються всі кому цікаві такі неординарні події. Приємного і корисного всім відпочинку.sila

Приєднатися до події

Мечты.



Я постою тихонько у порога сердца твоего,
но не открою дверь для взгляда, чтоб не обжечь его.

***
Я уведу мечты свои немые в пространство тихих дней.
И отпущу мои родные. Тесно вам в душе моей.

***
Мечты в неволе увядают, как птицы без весенних снов.
Они тихонько забывают о свежести ветров.

***
Мечты пусть лучше разобьются о камни дерзкой суеты.
Но лишь пускай не остаются тлеть в одиночестве тоски.

***
Б.М.В.

Кошка!



ТЫ как кошка черная,дикая и страстная,
иногда не бодрая но всегда прекрасная.

Мгла в твоих глазах стужей путешествует,
любовь в твоих мечтах радостью приветствует.

Тихая и нежная, ты идешь стремительно...
А с любимым дерзкая ты поешь пленительно.

Песня твоя сладкая для него приятная...
Жизнь у кошки краткая и не всем понятная...

Б.М.В.

С самим собой наедине...




С самим собой наедине

Побыть неплохо, если знаешь,
Что сам себе не помешаешь
Побыть с собой наедине.

***

Поговорить без суеты,
Поспорить, но без раздраженья,
И перейти без разрешенья
В любой момент с собой на ты.

***

Не думать, как и что сказать
В момент душевного волненья,
И без малейшего стесненья
Поплакать и похохотать.

***

А если хочется молчать -
Молчи, коли молчать приятно,
Поскольку некому превратно
Твое молчание понять...
cvetok
автора не знаю.

Композиція із саморобних квітів.

  Привіт всім! Як настрій весняний?. Сподіваюсь всі  радіють весні, та теплому
сонечку.smile
   От дещо начудила, так що строго не судіть.smutili
   Всі елементи букету створені з  остатків різних тканин,  та декоративних шнурів ( є накрохмалені елементи - це різні спіральки та приклеєні). Деякі квіти виготовляла по своїй методиці, та на свій лад.roserosebokali
 




[ Читати далі ]

Серця мого не бентеж!




Серця мого не бентеж,
бо не вдовзі почнеться світанок.
І між нами не має вже меж.
Це прекрасний, щасливий мій ранок.


Ти лелієш мене наче квітку,
у тенетах своїх павутин.
І вбиваєш мене наче скрипку,
у хаосі  мільйон павутин.


Слова твої ллються водою.
Знову мрію про тебе весь час.
Та не буду я більше собою.
Не потрібно усе це для нас.!!!


Б.М.В. (2010р.)


roseroserose

"Розочки, бутончики!"

   Доброго дня шановні читачі співтовариства "ОЧУМЕЛЫЕ РУЧКИ"!!!
   На вулиці весна і ми починаємо переглядати свій гарлероб. Адже хочеться одіти щось зовсім нове , інше. У кожної з нас є улюблені кофоточки з якими зомсім не хочеться розставатися. Але так хочеться щоб наші незамінимі речі заграли по новому...podmig А чому би не спробувати оздобити якось оригінально?umnik
   Отже, давайте включемо кожна свою фантазію, прикладемо зусилля і вийде щось зовсім свіженьке та оригінальне.
   Пропоную декілька варіантів оздоблення ( бісер, стрічки атласні, стрічки Х.Б.) Зразки розроблені на основі деяких майстер-класів  із нашого співтовариства.rose smile
  Більш-ніж впевнена у вас вийдуть цікаві та оригінальні варіанти оздоблення.


Вишивка атласними стрічками.



[ Читати далі ]

«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» Леся Українка

Твої листи завжди

пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни…

Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?

Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?

Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О, візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди! Візьми мене з собою.

Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…

Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий! І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

7.11.1900 heart

Єдине.



Мені постукало в віконце
кохання тихе й не примхливе.
Воно було лише єдине,
воно несло в собі добро.

Та я безжально зруйнувала
свої надії й поклик свій.
І в почуттях отих стихій,
я все проспала, змарнувала.

Тепер лиш в тишині нічній
згадію оті розмови,
що зводили усі докори,
до бачення прекрасних мрій.

Б.М.В.1999р.


Печальная сказка.

А напишу тебе я сказку,
о нежности и скромности ветров.
Как он ищет ее ласку,
 во сне  разрушенных мостов.

Она порою так жестока,
в своих словах и тишине,
что не найдешь себе упрека.
прощая все ей по весне.

Она играет так прекрасно,
на чувствах всей твоей души.
Ты понимаешь" все напрасно!"
но без нее хоть не дыши.
 
И сказка эта так печально
закроет дверь прошедших дней.
Вот все понятно изначально,
но не забудет он о ней.

Б.М.В.(2011р.)