Мій вірш
- 07.03.13, 21:54
Як важко...
Маленькі сніжинки спадають на плечі
І сумно душі у зимову годину.
Як важко згадати минуле, доречі,
Як важко шукати у собі провину.
Як важко у спогади линуть душею,
По морю всіх мрій та надій пропливати,
Як важко не гаснуть, сіяти зорею.
Як важко, як важко любов відшукати.
У душах, як вітер з морозом холодних.
Ні крихти жалю не зосталося нині,
Тому що кохання не стало ще модним,
Воно не доступне сьогодні людині.
І знай, що не важко думкам пригадати
Маленькі сніжинки у нас під ногами,
А важко коханому слово сказати,
Що холод душі вже проліг поміж нами.
