обікралася
- 13.11.10, 22:52
За тобою ходять сотні мереживних вітрів.
вони постійно щось нашіптують, навивають,
але ти так і не розумієш їх
у нічних вогнях міста губляться всі, не лише ти.
а за вікнами завжди, здається, існує інший, окремий світ.
скільки речей ми втрачаємо протягом усього життя?
не злічити, не всі і згадаєш. а якби можливо було їх всі запам'ятати, перелічити...
не вмієш плакати? то й добре. не плач. ніколи.
бийся головою в стіну, обливайся крижаним вогнем.
купуй непотрібні речі. вчися кулінарії або вишивати хрестиком.
але не плач.
що б зробила я, коли б ти несподівано подзвонив мені?
знаєш? не взяла б трубку. не відповіла б.
просто не треба, як не треба брехати, лицемірити, чванитися.
як не треба просити, благати і скаржитися на життя.
просто нема в цьому сенсу і все.
а ти не вчися плакати. ніколи.
Коментарі
Гість: ХУДОЖНИК+
128.12.10, 09:38
як заплутано
автобіографічне? 
Le_anna
228.12.10, 20:34Відповідь на 1 від Гість: ХУДОЖНИК+
насправді, все просто)
автобіографічне)
Гість: ХУДОЖНИК+
328.12.10, 20:36Відповідь на 2 від Le_anna
ну...щастя тобі, багато)))
Le_anna
428.12.10, 20:51Відповідь на 3 від Гість: ХУДОЖНИК+
дякую
і тобі щастя