Таке воно кіно...

Подивився фільм "Чотири дні у травні" Через шкандаль, який цей фільм викликав на російському телебаченні.
Вражений і дуже вражений, чому такий меланхолійний, гуманістичний (не побоюся цього слова) фільм викликав таку негативну реакцію частини російського суспільства.
Фішки фільму:
- І росіяни і німці - нормальні розумні (за невеликими винятками ) люди, яким війна вже насточортіла по саме нікуди
- Коли потрібно врятувати слабких (дітей, жінок) всі нормальні люди об'єднуються, забувши про власні втрати і про те, що вони були ворогами
- Війна це зло, але й на війні можна зостатися людиною.
І дивно мені, чому брехливий антиісторичний фільм "Матч" настирливо пхають в наш, український прокат, розпалюючи ворожнечу між трьома народами, а цей гарний добрий фільм знімають з показу у себе вдома?
Невже від того, що народ побачить не карикатурних "хвашистів" і не янголів з червоними зірками на лобі, а нормальних озброєних мужиків зі своїми білочками (якщо повоювати з їхнє, то білочки будуть ого-го), то від цього впадуть основи Росії?
І якщо на вісім радянських вояків знайшовся один падлюка і гвалтівник - то це образа всім, хто воював? А те, що дурні зі зброєю бували всякі, цього, здається, і доводити не треба.
До речі - ще за радянських часів було знято фільм за романом Ю. Бондарєва "Берег" - молодий офіцер рятує німкеню від своїх же солдатів-гвалтівників, а тоді закохується в неї. Пара змушена розлучитися, і зустрічається вже постарілими у 80-ті роки. Ніякого крику з приводу цього фільму не було.
Нинішньому режиму потрібен ворог? Можливо.
Ну і по фільму:

Хоробрі розвідники зі своїм командиром "Гориничем"