Фанал. Таємничий ліс не з цього світу

Як я вже розказував у попередній частині, Мадейра далеко не завжди виявляється такою лагідною та плюшевою, як про неї прийнято думати. І то на рівні моря, а коли піднятися більш як на тисячу вертикальних метрів від нього в гори, картина міняється ще радикальніше. Сьогодні відправимося саме в одне з таких місць, яке на мене особисто справило найсильніше враження від усього, що я бачив на острові. Мова про прадавній лавровий ліс, або як його тут кличуть «Лаурісільва».

2. Важко повірити, що колись такі реліктові ліси займали значну частину площі сучасної Європи. Нині вони збереглися лише в Макаронезії – на Азорських, Канарських островах та на Мадейрі. Зокрема на останній їх немало, близько 15 тис. гектарів. Найцікавішим є ліс Фанал, що знаходиться на плато Паул-да-Серра на північному заході острова, на висоті 1200 м над рівнем моря.

3. Рідко виникає ситуація, коли в поїздку бажаєш собі не сонячної погоди, а туману з найменш можливою видимістю. Мабуть, це єдиний такий випадок. Фанал розташований на схилі, над яким постійно збирається конденсат з океану у вигляді то дощу, то імли. Духи прадавнього лісу змилувалися наді мною і насипали мряки більш ніж достатньо.

4. Чудні, покручені, згорблені стовбури, що повільно виповзають на тебе з непроглядного марева, і одразу ж ховаються в ньому, варто лише відвернутися. Неймовірне за враженнями місце, якщо не знати про нього наперед, нізащо не повіриш, що це на нашій планеті. Світ із книжок письменників-фантастів, до якого можна доторкнутися в буквальному сенсі – що ще потрібно для перевороту цієї нудної передбачуваної реальності?..

5. Інших туристів там загалом небагато, і вони легко розсіюються по значній площі плато. А імла одразу ховає їх від сторонніх поглядів.

7. Окремо варто пожалітися на складну логістику. У програмі (а літав я з групою) місця, куди хотів найбільше, не було. Зате був вільний день, на який я й почав городити плани, марно намагаючись зліпити щось годне із відверто кінченого графіку місцевих пасажирських автобусів. Але не клеїлося. Найближчим до лісу є село Рібейра-да-Жанела, куди з Фуншала немає прямих рейсів, а від нього ще йти 8 кілометрів з пристойним набором висоти. Не дуже виглядали й інші крайнощі, починаючи з буржуйського – продати нирку й кататися на таксі, до відверто пролетарського, що включав піший прохід через весь острів з півночі на південь. Хулі там тієї Мадейри, 30 кілометрів по горах.

8. Зрештою прошерстив в Інтернеті доступні на той день тури місцевих операторів і наугад зареєструвався на найдешевшу й найкоротшу. Порівняно з одноденними поїздками по Україні виходило не сильно дорожче, і я морально приготувався до зустрічі з групою незнайомих іноземців. На мій подив, тур виявився приватним взагалі – в умовлене місце приїхав чувак, посадив до себе в авто і ми погнали блукати по Фаналу, а потім так само назад. Довелося пристосовуватися до нового для себе формату, в якому весь час треба підтримувати розмову. У підсумку у мене навіть самооцінка після такого виросла, бо виявилося, що можу хоча би на нейтральні теми кілька годин розуміти англійську і відповідати так, що мене розуміють. Хоча мозок після такого хотів лопнути.

10. Через деякий час почав накрапати дощик, що було зайвим, бо потроху заливало об’єктив.

11. Взагалі знаходитися там не сказати, що комфортно. Якщо внизу було звичні для Мадейри +22, то на такій висоті – вже +14, що в купі з шаленою вологістю відчувалося. Та достатньо витерпіти це пару годин, а вражень потім вистачить на все життя.

12. Ну і добре, що був провідник. Заблукати на плато навряд вийде навіть при такій видимості, а от все цікаве я би сам не знайшов. Зокрема варто заглибитися в гущавину, де дерева неймовірно здорові:

13. Найстаріші з них в цьому лісі мають вік 500+, це, певно, вони якраз і є. І дивлячись на ці створіння, що споглядають за нашим світом більш як півтисячі років, не можна не повірити, що досі вони вже точно мають власну свідомість.

14.

15. А яка там папороть… це вони на своїй Мадейрі ще наших легенд про неї не чули, а то містичність цього місця збільшилася б у рази.

16. Росте вона і просто на гілках, поруч зі звичним мохом.

17. Ще два їжачки в тумані.

18. За браком рухомих персонажів клацнув раз і гіда.

19.

20.

21. Деякі дерева помітно несиметричні, такими їх зробили лихі вітри, що дують постійно в одну сторону.

22.

23. Скількох людей бачите?

24. Іншими неодмінними мешканцями Фаналу є корови, які пасуться тут просто тому що можуть. Коли вперше з туману на тебе наповзає щось таке незрозуміле й велике, гостроти враженням це теж додає.

25. Маленьке озеро на плато:

26. Рельєф там майже рівний, хоча трохи підйомів є. У ясну погоду звідси можна побачити океан, до якого більше кілометра вертикально, та точно не того дня. Навіть не віриться, що в цьому місці в принципі хоч колись буває сонячно.

27. Крім папороті, на деревах також ростуть гриби. Вже відверто плутаючись під кінець, я здивував гіда питанням чи можна їх годувати, маючи на увазі, звісно, «їсти». Хоча відповідь і так очевидна, гриби у виді медуз виглядають геть неапетитно.

28. Коротка вилазка добігала до свого завершення, а таємничий ліс залишився стояти. І стоятиме так само ще віки після нас.

29.

30.

31. У вічній похмурій мряці, похилені й повалені злими вітрами, ці дерева демонструють неабияку волю до життя.

32.

33. Останній кадр із зачарованого лісу – чи то хрест, чи то дракон на злеті.

Коментарі

анонім

110.12.21, 20:24

А вдоль дороги мёртвые с косами стоят...

visnyk

210.12.21, 20:58Відповідь на 1 від анонім

Нє)

atttonikam

311.12.21, 00:07

вобще сомнительно что тем деревам больше 100 лет...
при такой влажности и мхах древесина уже истлела-бы

Осман

411.12.21, 06:53

Кажуть - коли закріпити лаврового листа з дерева'',' яке народилось у високосний рік, до тіла вбитої судебним процесом тварини тоді її бажання почнуть збуватися...
які в мене були погані вчителі справді - завжди думав що лавр це кущ.

511.12.21, 11:49Відповідь на 3 від atttonikam

Там пристосовані дерева)

611.12.21, 11:50Відповідь на 4 від Осман

А я не знав, що їх є купа різновидів. Із більшості цих дерев листя не пахне і не годиться для приправи.

яНат

711.12.21, 12:28

зачарований казковий ліс!
неймовірно, вражаюче, фантастично!
Згадалося як я була на Говерлі - такий самий туман, ми відстали від групи, загубилися, спустилися не тією стежиною... там ще керував групою лопух некерований - рвонув у гору й зовсім не цікавився групою, тоді не ми одні загубилися (я з донькою була, якій тоді було років 7-8...)
А потім ще на Ай-Петрі потрапили у суцільний туман - метрів 5 видимість... це років 15 тому було

NoTaRь

811.12.21, 14:03

Гриби їсти можна, це "юдино вухо"
Аурикулярія вухоподібна (Auricularia judae)
У нас вона росте на бузині

911.12.21, 14:14Відповідь на 6 від visnyk

А я не знав, що їх є купа різновидів. Із більшості цих дерев листя не пахне і не годиться для приправи.Це не є Laurus nobilis, так розумію
Португальці і кастильці часто давали назви виходячи з легкої подібності на те що вони знали
Так ягуари Америк у них стали tigres "тигри", морськi свинки conejo "кроликами". Навіть морські котики стали - lobos "вовки"
Очевидно і з лавровими подібна історія

1011.12.21, 14:21Відповідь на 6 від visnyk

Не Макронезія, а МакАронезія, від грецького "макарон"- блаженний. Десь в тих місцях античні географи вміщували так зв."острови блаженних"

Популярні приколи

відео

visnyk

Фанал. Таємничий ліс не з цього світу

Останні статті

Коментарі