Аб’яне. Вічність червоної глини

2. Фішкою села є червона глина, із якої збудовано більшість споруд. Хоча це звичайні сільські хати, двох однакових ви навряд знайдете, а оздоблення порталів та двері деяких достойні справжніх палаців.

3. У тому ж дусі і такій же кольоровій гамі виконані й цегляні будинки.

4. Прямо у дорогах видовбані арики для водовідведення. Деякими з них активно шурували потоки води того ж самого глинистого кольору.

5. Аб’яне лежить в кінці тупикової дороги на висоті 2100 метрів над рівнем моря. Досить довго воно залишалося оплотом зороастрійців, що тікали від переслідування мусульман якраз у такі важкодоступні місця. Також висота відчувається на власній шкірі, квітневого ранку там було досить-таки холодно. Ну і в той час як на рівнині на деревах давно розпустилося листя, тут лише з’явився перший цвіт.

6. Нині в селі постійно мешкає менше 300 людей, переважно старшого покоління. Молодь їде у великі міста, покидаючи хати предків чи максимум використовуючи їх як дачі.

7. Вуличками Аб’яне погуляємо потім, а поки підемо на протилежний пагорб, звідки відкривається найкраща його панорама.

8. На пагорбі височіють руїни середньовічної фортеці.

9. Навкруги місцеві наробили погребів та загонів для худоби, нині покинутих.

10. По мірі підйому починають відкриватися види, заради яких ми прийшли.

11. Все село як на долоні:

12. І в деталях. Здалеку їх хатки виглядають не менш незвично. За рахунок рельєфності, деякі горішні вулиці можуть бути одночасно дахами будинків долішньої вулиці.

13. Присутній і типово бірюзовий купол мечеті.

14. На узвишші навпроти видніється ще одне укріплення, на Вікімапії лаконічно підписане словом «замок» на фарсі. Мені попадалась інформація, що замків тут було аж три, як і протилежна, що це все – просто корівники.

15. Ліворуч видно ущелину, якою проходить єдина дорога із села у великий світ. Будинки на тій стороні сучасні, то готелі і всяке таке, але необхідної кольорової гами вони теж дотримуються.

16. Ну а на більшість сторін світу простираються гори й долини, однаково прекрасні незалежно від територіальної належності та пори року.

17.

18.

19. Та й фортечні вежі гарно їх доповнюють.

20.

21. Черепки під ногами.

22. Спустились назад, трохи поблукати самим селом.

23.

24. Такі портали – входи до водних резервуарів:

25.

26. Стіни сільських будинків крупним планом:

27.

28. Все червоне.

29.

30.

31. Іноді шокуюче вишукане.

32. Є хамам.

33. За рахунок перепаду висоти, з деяких точок видно фортецю. На найвищих вершинах ще біліє сніжок.

34. Сувенірна крамничка, де готують на диво пристойну каву.

35.

36. Село тим часом живе своїм життям.

37. Одна з фішок Аб’яне – яскраві уквітчані хустки жінок, що сильно контрастують з чорними хіджабами, що їх носять у містах.

38. Популярні і серед молоді.

39.

40. Та на продаж. Іноземних мандрівників поки майже немає, але в Ірані дуже розвинений внутрішній туризм.

41.

42. На противагу жінкам, чоловіки вдягнені в чорне. Часто замість звичних штанів носять своєрідні шаровари.

43. Цю фотку краще було не робити (знімав через вікно автобуса, коли вже від’їжджали, і мене помітили), але не втримався.

44. Скоро ми неслися далі в напрямку Ісфахану, а над дорогою так само нависали сухі й сурові персидські гори.