Конотоп. Частина друга, транспортно-шухівська

2. Стрімке зростання міста пов’язане з прокладанням через нього залізниці Київ – Курськ, яка з’явилася в 1860-х роках. Тоді ж Конотоп обзавівся вокзалом, депо та майстернями. Нинішня будівля вокзалу досить типова післявоєнна (1953), і саме з неї починається для більшості знайомство із Конотопом (правда, для багатьох тут же і закінчується).

3. Поруч – більш скромний приміський вокзал:

4. Дуже дивне сусідство, як на мене

5. Головне професійне спрямування міста відобразилося і в специфіці його повсякденного життя. Це інсталяція перед дирекцією залізничних перевезень:

6. Колеса на коліях. Не зрозумів, вони тут як пам’ятник чи просто на перепочинку.

7. Просто із колій на протилежній стороні від вокзалу видно вагоноремонтний завод… точніше, те що від нього зосталося:

8. Загалом у півтора частинах розповіді я нестримно хвалю Конотоп, то в тій половинці, яка лишилась, можна його з чистою совістю почмирити. Просрати таке потужне в минулому підприємство треба було зуміти. І якщо для містян цей факт означає суто втрату певної кількості робочих місць, то для України вцілому – ще й втрату унікальної спадщини, цегляної промислової архітектури зразка кінця 19 ст.

9. Досі її останків багато, хоча й відчутно менше, ніж на чужих фото усього кількарічної давнини.

10. Обійшов із іншої сторони, де до заводу прилягає ринок. Загалом корпуси за високими парканами і потенційно охороняються, тому пролазити на територію не ризикнув.

11. На диво добре збереглося заводоуправління, з’єднане наземним переходом із не менш колоритною службовою будівлею. Якби не бур’яни під воротами, можна подумати, що воно досі використовується.

12. А пустир перед цими заброшками із метровими хащами амброзії після декомунізації офіційно зветься Європейська площа. І я навіть не знаю, який це рівень самоіронії.

13. Ще два примітні старі будинки є з іншої сторони базару. Це корпуси ПТУ, які зводились для навчання залізничників.

14.

15. Іншою особливістю міста є трамвай. Я очікував побачити щось суто символічне, і готувався чекати по півгодини, щоб сфотографувати хоч який вагон на лінії, а насправді там виявилась жива й активна транспортна система із трьох маршрутів. До того ж, рух можна відстежувати на Eway. Один із трамвайчиків має дуже тематичне до того дня забарвлення – діло було у День Державного Прапора.

16. Система у Конотопі з’явилася в 1949 році, буквально методом народного будівництва. Нині це одне з найменших міст України, де є трамвайний рух (менші тільки Єнакієво, якщо там його досі не порізали, і Дружківка). Я б не здивувався побачити на маршрутах трамваї – ровесники колій, але вони все ж свіжіші, хоча й також раритетні. Більшу частину парку складають КТМ-5 1975-89 років випуску.

17. А всього там нині три покоління трамваїв. Більш звичні для наших міст Татри Т3А надійшли у місто в 2019 році в щойно відреставрованому виді і блищать як нова копійка.

18. Найновіша серія К-1 представлена вагоном 2007 року в одиничному екземплярі, тому зустріч із ним уже можна вважати удачею.

19. Цікаві і самі лінії. Місцями вони заходять у приватний сектор і йдуть вулицями без твердого покриття, що виглядає досить екзотично. Шкода, що якраз тут не застав жодного вагону.

20. Є вулиці суто трамвайні чи трамвайно-пішохідні, як цей квартал Успенсько-Троїцької вулиці.

21. Ну а чи не головне місце, заради якого я взагалі сюди їхав, – це площа Конотопських Дивізій, де стоїть одна з небагатьох вцілілих в Україні гіперболоїдних веж за проектом Володимира Шухова.

22. Збудована в 1928-29 роках. Як видно, не має баку, тому недіюча, що викликає побоювання за її подальшу долю. Для мене це третя побачена подібна вежа (після Черкас і Помічної та не рахуючи Аджигольський маяк), але захоплення кожного разу як дитяче. Ця магія ліній просто зачаровує:

23. Східці нагору формально є, та надто іржаві й ненадійні з виду. Тому обмежився оглядом із землі.

24. Доступ вільний, не дивлячись на тісне сусідство із виправною колонією. Навіть нестрашно, що сонце було якраз навпроти найкращого ракурсу, можна ж погратися з тінями і з ним самим:

25.

26. Вежа є домінантою, видимою з різних точок. Сподіваюсь, у міста вистачить розуму й коштів її зберегти.

27. Наостанок залишалося проїхатись трамваєм. Попався мені якраз раритетний КТМ-5 із дерев’яними сидіннями та гуркітливими відсувними дверима.

28.

У місті я провів кілька годин і наробив фото для двох заміток, але побачив далеко не все. Переважно через те, що все решта знаходиться на околицях, і мені б не вистачило часу. Тому просто згадаю на словах, що тут ще варте уваги.

На передмісті Загребелля знаходиться дерев’яна церква 1891 року, але її вже встигли обкласти вагонкою, тому просто не хотів псувати собі настрій. Біля депо є пам’ятник трамваю (ну, я на них і в «живому» стані надивився), а десь на південних присілках – трактору «Універсал». Найбільшим упущенням можна вважати музей авіації при авіаремонтному заводі, за відгуками досить цікавий. Та в карантин усі музеї – це 50/50 в плані чи приймають відвідувачів, тому ризикувати не став. З іншого боку, це вагомий привід повернутися сюди в кращі часи, тому з Конотопом на цьому прощаюсь… але, можливо, не назавжди.

29.