Флоріана. Вічне передмістя

2. Навпроти її міської брами знаходиться великий Тритонів фонтан, до якого я якось більше в нічну пору підбирався.

3. Можна було і з витримкою погратися.

4.

Та повернемось у день і підемо далі. Узагалі це місто замикало всю подорож, і просто звідси уже їхав в аеропорт. Та трохи порушу хронологію і залишу столицю наостанок, а сьогодні – Флоріана.

5. З двох боків її омиває море, спершу глянемо північно-західну сторону. Види в гавані контрастні, спочатку передній план займає форт Маноель та прилеглий до нього карантин:

6.

7. А потім історичний пейзаж змінюється на сучасні хмарочоси (конкретно місто Та’Шбіш).

8. І 5-зірковий Grand Hotel Excelsior.

9. Загалом місто – також фортеця, як і Валлетта, тому на море вона дивиться з висоти оборонних веж та бастіонів.

10. Не скрізь вони показово відреставровані, є й колоритні облізлі:

11. На цій стороні хотів потрапити на бастіон Мсіди (то одночасно парк, музей та військове кладовище), але він має якийсь дурний графік роботи, і саме того дня (середа) не працює. Ну нічого, у Флоріані взагалі багато парків, пішов у наступний, називається Са-Мейзон.

12. Звідси замість моря види уже на сушу та агломерацію. Зліва місто Хамрун, справа величезний госпіталь:

13. Домінанти Хамруна – собор св. Каетана та статуя св. Франциска:

14.

15. Сам Са-Мейзон чудово вписаний у колишні міські укріплення. Він прекрасний і дебільний одночасно. Дебільність полягає у суто мальтійській традиції понаставляти парканів і зачинених на замок хвірток, так що куди б не пішов, зайдеш у тупик. Загалом Флоріана не те щоб не сподобалась, але якщо складати рейтинг усього побаченого на Мальті, точно зайняла б останнє місце.

16.

17. Зате тут можна знайти дуже нетипову для країни неоготику.

18. Це так званий Хол Роберта Самуеля (1883), будувався як церква методистів, а зараз виконує роль музичної зали.

19. Поруч –діюча церква-ротонда Саррія (1675), також не зовсім банальної форми:

20. А от парафіяльний собор св. Публія уже більш звичний для Мальти.

21. Якась держустанова:

22. Контрастні вулиці Флоріани:

23.

24.

25. Не обійти увагою котиків. Їх тут багато, як скрізь по країні, і певно, я вже встиг дістати ними навіть завзятих котоманів. Але не можу обійти їх увагою, бо у Флоріані вони здебільшого нетипові. Якщо більшість мальтійських котиків завойовують серця своєю мімімішністю, то тут виглядають як стріляні бійці сурових столичних околиць:

26.

27.

28.

29. Поступово дістався протилежного берегу. Клацнув крупним планом круїзний лайнер, якось раніше не акцентував увагу на тому, настільки вони гігантські. Це ж цілий спальний район в одному кориті, і яке задоволення на такому подорожувати?..

30. Біля набережної встановлений символічний пам’ятник дітям-мігрантам. Споконвіку Мальта виступає своєрідним останнім форпостом захисту європейської цивілізації з півдня. Тільки якщо раніше горді сарацини йшли на Старий Світ з вогнем і мечем, то зараз завойовують його повзучою міграцією.

Цікаво, як будучи в ЄС, мальтійці умудряються відморожуватися від квот на прийняття мігрантів – їх тут тупо немає.

31. Це не знаю, чи постійна інсталяція, чи під наближення Хелловіна.

32. Через Велику гавань видно міста-фортеці на протилежному березі, Біргу та Сенглею:

33. А це вже сама Валлетта:

34. З черговим круїзним чудовиськом біля берегу, вони сюди заходять більш ніж регулярно.

35. Пам’ятник полеглим воїнам. Відкрили його в 1938 році на честь загиблих у Першій Світовій, а пізніше присвятили жертвам обох великих війн.

36. Обійшовши його, я замкнув символічне коло по місту. Попереду замаячив уже знайомий Тритонів фонтан та стіни Валлетти. Із Мальти мені залишилось розказати тільки про неї.

37.