Любляна, ч. 2. Супроти натовпу

2. За один кілометр від середмістя (або ще менше від вокзалів) знаходиться така собі вулиця Метелкова. Раніше на ній знаходилась тюрма та військові об’єкти, словом, місце життєрадісне і лояльне до людей. Коли то все виїхало, утворену порожнечу заполонила молодь і альтернативні митці, перетворивши колишні казарми на сучасний арт-центр.

3. Хоча як на мене, здебільшого в них вийшла якась хаотична срань, а не мистецтво.

4. Але народу подобається, ходять, фоткають.

5. Деякі картини все ж зачепили.

6.

7.

8. От за що точно треба стерилізувати, то за теги й інші крокозябли. Хай і Європа, цивілізація, а бидла в Любляні вистачає, що за ними не встигають зафарбовувати.

9. Церква Святого Серця. Обожнюю неоготику.

10. Стара електростанція використовується як драматичний театр, якщо вірити гуглу.

11. Наступна цікава локація – райони на південь від центру та замку (на Вікімапії підписані як Prule та Krakovo). Якщо підійматись на замок краще фунікулером, то спускатись – на своїх двох. Та й гарно там по дорозі.

12. Атмосфера кварталів внизу нічим не поступається попсовій старувці, а от натовпів немає, та й просто людей майже немає.

13.

14. Оформлення під’їзду:

15. Можна було зазирнути. Логічно, що всередині він розписаний так само авангардно:

16.

17. Вулички дуже класні:

18.

19. Навіть незважаючи на назви:

20. Задвірки національного архіву:

21.

22. Церква св. Якоба:

23. Також рекомендую вулички, що розходяться від фонтану Геркулеса (Gornji trg, Stari trg, Levstikov trg). Тут до архітектури додаються кафешки з менш здичавілими цінами, ніж у «центральному» центрі.

24. І обов’язково пройтися далі на південь понад Любляницею. З видами на замок чи без, там чарівно.

25.

26. Градецький міст:

27.

28. А тут оп, і піраміда.

29. І міст через криницю пірамідами прикрашений. Дивно…

30. Церква Івана Хрестителя:

31. Парламент. Робота архітектора Йожефа Плечніка, як і міст з пірамідками, до речі.

32. Прямо срамота якась, як для парламенту (сарказм).

33. Інші скульптури й малюнки навкруги (срамота також зустрічається):

34.

35.

36.

37. Потім мене це все замахало, тому вирішив телепортуватись в Одесу.

38. Звісно ж ні, але схожість вражаюча! Опера Любляни років на п’ять молодша за одеську, і архітектори різні. Хм…

39.

40. Краєзнавчий музей:

41. На підході до парку Тіволі зосереджено чимало симпатичних вілл.

42. Цю облюбувало посольство США. Великий брат стежить, он скільки камер:

Далі сам парк, найбільший у Любляні. Я передбачив, що на той момент мої ноги будуть уже всьо, і заздалегідь подбав, щоб узяти в оренду велосипед. Наперед зареєструвався в одному з міських прокатів, де реєстрація коштує 1 євро, а перша година безкоштовна (резонно вирішивши, що мені години більш ніж вистачить).

43. Тільки відвик, що муніципальний велик – зовсім не то, що свій. З цим скрипучим важким чудовиськом більше мучився, ніж їздив.

44. А парк класний. Якби не хмарочоси на горизонті, навіть не віриться, що ти у великому місті.

45. По ставку плавають та буквально бігають мешканці:

46.

47.

48. А от палац із гордою назвою Grad Tivoli виявився ні про що.

49. Хіба що собакени обабіч сходів:

50. Дотягнув до точки прокату по той бік парку, де нарешті позбувся скрипучого чудовиська. Там знайшов церкву св. Варфоломея в дуже симпатичному мені стилі з непотинькованого каменю. Схоже, недіюча.

51. Ще декілька кадрів із різних місць. Якийсь словенський гумор (переклав гуглом, та все одно нічого не зрозумів):

52. Словенська соціальна реклама.

53. Привіт, друже бобер! (чи що ти таке)

54. Кнопка для перезапуску світу.