Півтисячі гномів ідуть за тобою

Місто довгий час належало Німеччині та мало відповідну назву Бреслау. І цей германський дух в архітектурі та плануванні дуже відчувається.

Бреслау було одним з небагатьох міст, що активно оборонялося під час наступу Червоної армії у 1945 році (капітуляцію оголосили аж 6 травня). Це також одна із причин, чому його потім віджали у Німеччини та віддали Польщі (покарали, так би мовити). Важко уявити масштаби руйнації після цієї запеклої оборони, але зараз про неї майже ніщо не свідчить. Якщо «сильно зруйноване» у війну місто уявляється таким, де пам’ятки потрібно шукати поштучно і на відстані одна від одної, то тут навіть далеченько від самісінького центру є в що залипнути.

Багато контрастних і вдалих поєднань старовини та сучасності:

І неймовірно круте історичне середмістя з площею Ринок на чолі. Вроцлав – скарбниця готики, і якщо у цьому стилі збережені в основному храми, то тут іще й якась просто фантастична ратуша. Найцікавіший фасад у неї східний, тому фотографувати краще його зранку, а не так як я.

Характерні і суцільні стіни старовинних будиночків Ринку та сусіднього Соляного майдану:

Стилізований під раритет транспорт для туристів-матрацників.

Вузенькі будинки – одні з найстаріших на Ринку, а брама між ними вела на кладовище біля костьолу.

Головний корпус Вроцлавського університету:

Національна бібліотека:

Краще розмах цього всього можна передати на відстані, від річки.

А ця краса, як би ви думали, що?

…усього лиш критий ринок!

Трамвайчики у кадрах не випадково, а спеціально спіймані. Дуже пасує їх присутність цій всій старовині.

Великою прикрасою міста є Одра з десятками островів та десятками мостів, що їх з’єднують. Найбільш фотогенічний та відвідуваний – колишній острів Тумський (зараз він уже є півостровом), найстаріша заселена частина міста, де є залишки будівель ще 9 ст.

Водне господарство активно експлуатується в туристичних цілях.

Прохід через Тумський міст:

Костьол Святого Хреста:

Кафедральний собор Івана Хрестителя – певно, найбільш вражаючий та найвагоміший храм Вроцлава.

Будівництво почалось у 1244 році, а реставрація після руйнувань Другої Світової, місцями, триває і досі.

Обожнюю готику, так би і залипав на це все годинами…

Але не можна. На місто опускався вечір і пора закруглятись.

Хоча життя тривало і в нічному варіанті, у тому числі на Одрі.

Як же без фотосесій, при такій красі

Постійна рубрика «А чи не наркоман ти часом?»

Пам’ятник жертвам повені 1997 року, а замочок на задньому плані – тюрма.

Вже затемна вертаємось у центр, де є ще один вагомий в історичному плані храм, базиліка Святої Ельжбети або гарнізонний костьол.

Вечірній Ринок:

Іще одним із символів сучасного Вроцлава є його гноми (польською «краснолюди»).

Гноми з’явились у 80-ті роки минулого століття, і не просто так, а як одна з форм опору комуністичному режиму; спочатку мальовані, потім у вигляді костюмованих акцій.

Це уже зараз вони перетворились на суто туристичну фішку. Скульптурок у місті вже більше 500 і кількість постійно росте, можна організовувати окремо взяті тури суто із гномами. Я, звісно, збився з кількості, та і то приведу тут далеко не всіх.

Що вони там тільки не роблять. Перекочують кулі:

Гасять пожежі:

Сплять…

Грають на інструментах:

Дивляться телевізор:

Знімають гроші з банкомату:

Один навіть утворює райдугу:

Ці нагадують, що особи з обмеженими можливостями – такі ж повноцінні учасники суспільства.

Цей ще молодий, тому носиться з несправжньою бородою.

Панянки теж є, хоча мені трапилась тільки одна.

Чемпіон:

І мандрівник, тільки якийсь некошерний. Мав би бути з рюкзаком, а не валізою.

Але і окрім гномів, світ вуличних скульптур тут дуже багатий.

Чого тільки вартий паровоз, що вирушає в небо?

Та більшості із них я усе одно не побачив, як іще купу цікавого у Вроцлаві; вистачило тільки на перше враження. Тому можливо, колись буде продовження.