Броди

Південно-східна окраїна має назву Старі Броди. Тут знаходиться маєток Тишкевичів 1912 року із чудовим автентичним екстер’єром.

Зараз це адмінбудівля лісгоспу, у двір у вихідний було не потрапити.

Школа №4 через дорогу явно старовинна, попри свій сірий вигляд зберегла вишукану башточку.

Побрели далі у пошуках цікавого.

На північ від палацу знаходимо дерев’яну церкву Пресвятої Трійці 1744 ще року. Відреставрована у 1994.

І просуваємось у сторону центру. Дорогою не оминути корпус педагогічного коледжу, одну з найвиразніших будівель міста. Історично тут засідав австрійський суд, ще з кінця 19 ст.

Звідти мене накрив дощик, неприємний, але ходити можна. А на тлі зливи, яку я зловив уже ввечері у Львові, то узагалі фігня.

Пам’ятник Небесній сотні.

Радянське колонне покинуте.

Велика греко-католицька церква, перероблена з костьолу 1696 року.

Парк.

На краю парку є цікава фахверкова годинникова вежа. Це сучасна споруда, зведена на місці попередниці 100-річної давнини, яку розібрали ще у 50-ті роки. Пишуть, дуже схожа на історичний прототип.

Поліція + суд.

Пішохідна вулиця у місті називається Золота. Вона і справді є архітектурним скарбом.

«Гостиниця», попри занедбаний стан, є найгарнішим будинком Бродів, як на мене.

Іще трохи Золотої:

Дещо осторонь – церква Різдва Пресвятої Богородиці, імовірно, найстаріший храм міста.

Від центру усього нічого до замку, треба тільки пройти брудний базар.

Замок нагадує Тараканівський форт і перебуває у досить поруйнованому та забутому стані.

Більшістю казематів можна вільно гуляти, все ціле. Прикро, це ж не те щоб геть аварійна руїна, не так вже й дорого було б його підлатати… Ця занедбана пустка зіпсувала вцілому позитивне враження від Бродів.

Збудували його ще у 1630-35 роках на замовлення коронного гетьмана Конєцпольського. Архітектори – Гійом де Боплан та Андреа дель Аква.

У центрі П-подібної основи замку стоїть неприглядний ззовні палац Потоцьких 18 ст. Зараз там ніби школа естетичного виховання. Якщо так, бідні діти: яке ж уявлення про прекрасне вони мають винести з цього сараю?

Нормальних фото з головного фасаду не буде, бо все заросло деревами.

Коли тобі дали відро фарби і пензля, а мізків не дали:

Пробираюсь на вихід.

Формально одне з приміщень замку займає краєзнавчий музей. І якщо там дійсно змушені працювати люди, їм я також співчуваю.

Охоронна табличка як сарказм.

Вертаюсь у центр, на площу Ринок. Узагалі якщо від такої назви в уяві виникає старовинна забудова, бажано, з ратушою, у Бродах це проста собі площа. Я втрапив туди якраз на день міста, тож було дуже людно.

Коло площі знаходяться руїни Великої синагоги. Оборонного типу споруда з’явилась у 1742 році. Узагалі єврейська сторінка історії міста дуже вагома (а всі ці Бродські, ви думали, звідки?). Є десь на околиці і масштабний іудейський цвинтар.

Якщо з певного ракурсу синагогу можна представити як майже цілу, то загалом все дуже й дуже сумно.

Звідси уже вирушив до вокзалів. Готель «Центральний».

Фотозона.

Отакий костьол-новобуд.

Іще одна стела з нагадуванням про поважний вік міста.

І як досить часто буває, вокзал та автовокзал розташовані поруч.