Залізці

Перехід із темної на світлу сторону наглядно.

Закладений Мартином Каменецьким у 1516 році, квадратний у плані зі стороною 60 метрів. Знаходився він не на узвишші, але був добре захищений навколишніми болотами. Хоча і брали його  кілька разів – козаки Кривоноса, татари… але він знову і знову відбудовувався.

Із втратою оборонного значення, ці стіни не простоювали: всередині організували суконну фабрику, броварню. Дуже сильно замок постраждав під час Першої Світової, після чого народ відверто почав розтягати його на каміння.

Тим не менш, значні фрагменти стін твердині (а також основа 5-кутної вежі і напівпідвальні поверхи) встояли і досі.

Арочні склепіння.

Цілком пристойні мури.

І багато підземних приміщень.

Ходи в справжні небезпечні підземелля, само собою, замуровані.

Замок знаходиться у частині містечка під назвою Старі Залізці, від нього відкриваються види на Нові, відділені річкою Серет. До 1992 року смт називалось Заложці, та і зараз багато хто так каже, та і квиток на автостанції мені вибили саме от туди.

Панорама на прощання, і вибираємось далі.

Поруч із замком знаходяться іще одні руїни, костьолу св. Антонія. Їх датують аж 15 ст., але найпевніше його звели пізніше, одночасно із замком. Так чи інакше, пам’ятка цінна, а стан її катастрофічний.

Досвідчені люди ще можуть побачити в ньому колишню барокову красу. Костьол стоїть пусткою ще після руйнувань у Другу Світову.

Всередині – жах:

Дорогою від замку

У нульові роки на Старих Залізцях збудували новеньку греко-католицьку церкву (і майже риторичне запитання, чому ж її робили з нуля, а не у стінах костьолу, наприклад?).

Далі проходимо став на Сереті, найбільший у Тернопільській області.

Щось далеке і ледь розбірливе у вранішньому осінньому тумані:

Мешканці.

Мої улюблені пірнальники – пірникози.

У центрі зробили культурно та красиво:

Тепер пройдемось Новими Залізцями.

Першим оглянемо дуже симпатичний костьолик Непорочного Зачаття Діви Марії. Будувався у 1889 році як храм монастиря сестер-шариток. Монастир давно не діє, а от костьол повернули віруючим у 1994 році.

Колишні келії?

Поруч – ще старіший костьол старішого монастиря (отців-августинів), 1740 року. Ще у 19 ст. його закрили австро-угорці, перетворивши на греко-католицьку церкву, якою він є і нині.

З певних точок Нових Залізців відкриваються види на став та стару частину містечка.