про стосунки і самотність

думала я про стосунки, це так дивно..багато хто говорить про кохання, насправді не знаючи його, я його теж не знаю...але говорила. видно різні моменти бувають в житті. інколи ти чекаєш, роками чекаєш того одного єдиного, а віфн все не приходить, ти живеш одною уявою, уявляєш його і себе разом з ним, ти живеш однією надією, а життя проходить повз тебе, тобі здається що ти кохаєш його всією душею і ти готова присвятити йому усе своє життя....але хіба ж це кохання? Ні це Не кохання, ти просто вигадала собі цю історію, це просто вимисел твоєї фантазії. от подумай на що б перетворилося твоє життя без нього, вобо було б пустим, а ти вміла заповнюєш цю порожнечю уявним коханням. ще один випадок: зустрічаюься хлопець з дівчиною і кохання в них і стосунки наче гарні, все здавалося б чудово, все щасливі, в них спільні плани на майбутнє, сімя, діти, є визначеність між ними, все стабільно. Але вона мріє про принца, який би їй дарував квіти, який би писав для неї листи на папері і потім з самого ранку клав їй у двері , який би зусрічав її завжди з посмішкою і маленьким сюрпризом, мріє про того, кому вона була б потрібна більше життя..... А він, він хоче що б дівчина (з цим складніше,чого від дівчат насправді хочуть чоловіки я так і не дізналася, але чогось та уявного вони хочуть)пекла йому пероги, щобкожного разу коли він до неї приходив, вона віддавала себе тільки йому єдиному, щоб більш за все хотіла для нього щастя.........але вони разом, і їхні мрії не співпадають з реальністю аж ніяк, вона любить гуляти з подружками на дискотеках, а він забуває навіть їй зателефонувати, але вони разом, хочя і шукали зовсім іншого щастя, вони просто бояться що коли покинуть своє вже спокійне, встановлене диття вони залишаться самотніми, вони бояться змін, але найбільше вони бояться САМОТНОСТІ

які ж ми всі боягузи