Про життя….власне

Наше життя як гра в "Сапер" один невірний крок і вже нічого не зміниш....ти програв...Сумна правда життя і можна вірити, а можна й ні, але не все в руках однієї людини...Іноді бувають такі ситуації, коли важко знайти вірне рішення..це здається неможливим...

Людина істота соціальна. вона в колективі. Простіше було б якби людина була відірвана від світу, жила одна, тоді б її житття не перетиналося з чиїмось іншим, тоді б її вчинки ні на кого не впливали і не створювали, тим самим несприятливих наслідків...

Але ж це не так..ми живемо...ми існуємо в надзвичайно складному світі, і ми кожного разу перетинаємося з величезною кількістю людей, декі залишаються в житті, деякі йдуть...але всі з нами контактують, хто в меншій, хтось в більшій мірі. І наше життя опосередковано впливає на їхнє. А якщо враховувати батьків та близьких друзів, які є з нами нерозривними....це складний ланцюг в якому ми є початком та одночасно кінцем. Це саме коло, яке є замкненим і не дає нам свободи вибору, середовище, яка нас оточує диктує нам свої рамки. Дуже просто казати, що людина вільна істота і має право вибору, насправді, якщо людина перш за все любляча істота то вона у виборі правельного рішення буде думати ще й про оточуючих і тут про свободу в повній мірі можна вже й не говорити...

Дуже часто бувають випадки в яких є два або більше вирішення....але всі вони є трагічними, і як з цих рішень обрати одне, якими мотивами керуватися, знаючи що все одно буде погано чи зараз чи пізніше...це напевно питання без відповіді. Таке питання колись в житті виникає в кожного, і кожен має знайти на нього свою відповідь, і це буде його вибір, може і не вільний, але саме його і ця людина буде нести за нього відповідальність. Насправді напевно всі відповіді на якійсь складні ситуації чи рішення приймаються в перші 10 секунд, а потім весь інший час йде на доведення для самого себе, що саме це можливо є кращим....хоча це лише теорія...як і одна з багатьох, яка має місце в житті...

Ми самі творимо життя і ми відповідаємо за наслідки, певно і того так страшно, але одгного дня можемо не прокинутися і тоді для нас все буде завершено...назавжди....і винекне лише одна думка: "Чому я не встиг...?"