Невигадані історії про котів 11

У зв'язку з моїм одруженням, мати презентувала нам кошеня від Васьки. «Воно таке ж противнюче, як ти!». Підтримуючи заданий тон, я кицю назвав Васька2, що не оминуло тут же визвати відповідну реакцію в матері.

Васька2 росла розумницею, жвавою і веселою. За культурну поведінку швидко отримала доповнення до свого імені і стала Леді Васька. Генетична пам'ять, мабуть, сильна штука, оскільки Леді Васька стала ходить за мною, як її мамка за моїм братом. Проте визначною рисою киці було вміння втрапляти до екстремальних ситуацій.

Одного разу, моя дружина забігає до кімнати, скидає халатик на стілець і гепається на нього, аж ноги задерла. І завмерла… І затихла… Скочила, вся труситься, плаче:

-          Т-там…  Т-там… - і пальцем на стілець вказує.

Я зірвав халатик а там… Васька… Сіла, головою трусить. Глянула на дружину таким поглядом, що та ще дужче заплакала, виматюкалась щось по-своєму, по-котячому, перебігла на диван і вже звідти дивилась на дружину так, ніби роздумувала, як би їй помститись. З тиждень Леді Васька всім своїм виглядом виказувала свою думку про дружину. Тиждень дружина підлещувалась до Васьки ковбасками та рибками. Коли вже на другий тиждень я забрав черговий гостинець киці прямо в неї з-під носу і сказав: «Дулю тобі з маком!», - Леді жваво вискочила до дружини на руки й стала умиватись, ніби тільки-но й не тероризувала її.

Іншого разу… Прокидаємось о п’ятій ранку від дивного, безперервного виття. І щось борсається на підвіконні. Ми – туди, а там наша Леді з дротом від переноски в зубах витанцьовує танець «мене довбонуло». Дружина до кішки, я дружину по руках і висмикнув переноску з розетки. Васька обм’якла. Полежала, доки моя благовірна трохи отямилась і протягла до киці руки, щоб взяти її. Тут Васька як скочить, як помчиться!... Давай гратися. Ганяє глюків по всій хаті. По підлозі, на килим, на шафу, на килим, на сервант, на підлогу… І так безупинно. По завершенні другої години таких ігрищ я зробив висновок, що Вася перезарядила батарейки і їй треба випрацювати надлишковий заряд. Насипали ми Васьці харчу, щоб поснідала. Киця підбігла до своєї миски, схопила шмат картоплі і… Мені здалося, що вона його ковтнула на ходу, продовжуючи гратися з глюками. Три дні Васька їла, не перестаючи гратись, пристосувавшись бігати довкола мисочки, доки не поїсть. На четвертий батарейки здохли. Васька гепнулась на бігу і тут же заснула. І проспала цілу добу.